Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 січня 2023 року
у справі № 172/410/21
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування)
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі - Кредитний договір), за яким позичальник отримала кредит у розмірі 74 400 грн з кінцевим терміном повернення. Умовами Кредитного договору встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту. Відсоткова ставка є фіксованою та нараховується в такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 %, на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 103 300,46 грн, з яких: 74 400 грн - залишок простроченого кредиту; 5 464,46 грн - залишок прострочених відсотків; 23 436 грн - залишок прострочених комісій.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Нікчемними правочинами (недійсними в силу закону), є правочини про нікчемність яких вказано у відповідних нормах закону. В такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону.
У цій справі Кредитний договір між сторонами укладений. При цьому необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів / розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» Кредитного договору (колонка 8 графіку). Щомісячний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 2 604 грн.
Положення частини п'ятої статті 11 Закону № 1023-XII (до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки), не діяли у зазначеній редакції станом на день укладення Кредитного договору та виникнення спірних правовідносин, оскільки текст статті 11 цього Закону був викладений у новій редакції Законом № 1734-VIII, що набрав чинності 10 червня 2017 року.
З огляду на положення частини другої статті 8 Закону № 1734-VIII та додатку 2 до Правил про споживчий кредит банк мав право встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема за розрахунково-касове обслуговування.
ВИСНОВКИ: за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі обов'язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.
Отже, оскільки Законом № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування, то умови, передбачені пунктом кредитного договору, в частині нарахування такої комісії не є нікчемними, а отже, розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини з банками, недійсність правочинів, зміст кредитного договору, захист прав споживачів банківських послуг
