Правова позиція
Велика Палата Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2019 року
у справі № 914/2649/17
Господарська юрисдикція
Щодо права особи на звернення до суду для внесення змін у договір без врегулювання спору у досудовому порядку
Фабула справи: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку міської ради (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Міська оренда» (далі - ПП «Міська оренда»), в якому просило внести зміни до договору оренди нежитлових приміщень (далі - Договір) щодо встановлення ринкової вартості об'єкта оренди, нового розміру орендної плати та методики її обчислення, а також строку оплати та наслідків прострочення сплати орендної плати у вигляді дострокового розірвання договору, зміни розміру пені, що належить до стягнення. Відповідно просило викласти в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, абз. 1 розділу 1.1., п. 1.1, п. 4 Договору.
Суд першої інстанції рішенням у задоволенні позову відмовив повністю, посилаючись на те, що єдиною правовою підставою розгляду по суті запропонованих позивачем змін до правочину може бути лише наявність спору між сторонами, а оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав. Тому правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Управління задоволено, внесено зміни у Договір.
Мотивація касаційної скарги: ПП «Міська оренда» зазначило, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин не чинну редакцію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», поширивши дію редакції цього закону станом на момент укладення договору на період на час подання позову, та розглянув справу всупереч дійсного змісту п. 12 Договору та порядку дії норми закону в часі. Натомість чинну редакцію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 21 якої не надає можливості односторонньої зміни орендної плати, суд не застосував. Також суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив положення ч. 2 ст. 188 ГК України, через що дійшов хибного висновку про відсутність обов'язку однієї сторони договору повідомляти іншу сторону про бажання змінити умови такого договору, не обґрунтував невідповідність приписам чинного законодавства висновку суду першої інстанції про відсутність факту виникнення між сторонами спору.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов’язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб’єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Висновки: право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Ключові слова: зміна договору, встановлення ринкової вартості об'єкта оренди, оцінка об'єкта оренди, встановлення нового розміру орендної плати, зміна розміру пені, нова редакція договору
