Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 листопада 2023 року
у справі № 1-7/12[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо належного способу усунення допущеного стосовно особи порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Фабула справи: вироком суду першої інстанції, залишеним без зміни апеляційним судом, було засуджено:
- ОСОБА_28 за ч. 3 ст. 27 і п.п. 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 27 і ст. 348 КК - довічного позбавлення волі, за ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 263 КК - позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ОСОБА_29 за п.п. 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 348 КК - довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК - позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 129 КК - обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 лютого 2014 року змінив згадані судові рішення: виключив із них указівку на засудження ОСОБА_28 та ОСОБА_29 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 06 жовтня 2022 року, яке набуло статусу остаточного 06 січня 2023 року, у справі «Суслов та Батікян проти України» (заяви № 56540/14 і № 57252/14), констатував порушення, зокрема, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування на національному рівні тверджень ОСОБА_29 про жорстоке поводження та у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою у Київському СІЗО.
Мотивація заяви про перегляд судових рішень: захисник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що в цій справі ЄСПЛ установив такі порушення конвенційних прав ОСОБА_29, які в сукупності непоправно вплинули на загальну справедливість провадження.
Правова позиція Верховного Суду: ЄСПЛ з'ясував, що на скарги ОСОБА_29 про жорстоке поводження не було відповіді понад чотири місяці, а подальше розслідування складалося головним чином з допиту працівників міліції, чиї показання були прийняті беззаперечно, тоді як самого заявника не було допитано і яких-небудь слідчих дій з метою перевірки його тверджень не було проведено.
Спираючись на свою попередню практику розгляду подібних справ (зокрема, рішення у справі «Каверзін проти України», заява № 23893/03), котра свідчить, що така ситуація в Україні становила системну проблему, Суд виснував про недодержання Україною позитивного зобов'язання за Конвенцією забезпечити ефективне розслідування скарг на жорстоке поводження.
Міжнародна судова установа наголосила, що органи державної влади повинні негайно реагувати як на офіційні скарги осіб, так і на факти самостійного виявлення чітких ознак застосування жорстокого поводження.
При цьому розслідування має бути достатньо широким, щоб дозволити правоохоронним органам взяти до уваги не лише дії представників держави, котрі застосовували силу, але й усі супутні обставини.
Безпосереднє здійснення такого розслідування, у тому числі на виконання рішень ЄСПЛ, належить до повноважень правоохоронного органу згідно з визначеною законодавством процедурою та компетенцією (підслідністю), а не суду.
Висновки: новий судовий чи апеляційний розгляд справи не є за законом способом усунення допущеного щодо особи порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ключові слова: правила здійснення допиту, захист свідка, належна правова допомога, жорстоке поводження
