Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2024 року
у справі № 759/9026/21
Цивільна юрисдикція
Щодо непоширення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на договори купівлі-продажу майнових прав на житло, що будується
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Українська будівельна компанія» про стягнення пені за порушення умов договору.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 2014 року він уклав з відповідачем договір про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати йому у власність майнове право на квартиру та позначений на схемі генерального плану. Договір купівлі-продажу майнових прав встановлює строк введення спірного будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року. Посилався на те, що свої зобов'язання за указаним договором він виконав у повному обсязі, сплативши визначену ціну продажу у сумі 414 180,00 грн. Натомість відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань, зазначений вище будинок в експлуатацію не зданий. Його письмові звернення до відповідача щодо порушення строку виконання зобов`язання, передбаченого договором купівлі-продажу майнових прав, залишені без відповіді. Вважав, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що спірні правовідносини стосуються замовлення будівництва житла для власних потреб.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували характер спірних правовідносин, пов'язаних із залученням грошових коштів позивача для будівництва житла для власних споживчих потреб, що, на його думку, відповідає визначеним у Законі України «Про захист прав споживачів» термінам «споживач» та «послуга». Стверджував, що відносини, які пов'язані із залученням суб`єктами господарювання грошових коштів фізичних осіб для будівництва житла, з придбанням житлової нерухомості, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Правова позиція Верховного Суду: у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
На правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Тлумачення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Також відсутні підстави для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
За змістом п. 1.1. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 2014 року відповідач зобов’язувався передати позивачу у власність майнове право на квартиру, що знаходиться у будинку, а позивач зобов’язувався сплатити відповідачу ціну продажу майнового права згідно з умовами цього договору та прийняти майнове право. П.п. 1.5 та 1.6 договору передбачено порядок передачі визначеного у договорі купівлі-продажу майна.
Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 2014 року не є договором підряду чи договором про надання послуг.
Таким чином, зміст договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 2014 року дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру. Зі змісту договору не вбачається, що відповідач здійснював будівельні роботи з будівництва житла для позивача або виступав замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Висновки: відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені ст.ст. 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ключові слова: порушення договірного зобов'язання, спори із замовниками будівництва, захист прав інвестора
