Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 червня 2024 року
у справі № 990SСGС/2/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо специфіки кваліфікації дій судді за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до ВП ВС зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Мотивація скарги: ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП не містить підстав та мотивів кваліфікації діяння судді за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Правова позиція Верховного Суду: положення п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII кореспондують не із зобов`язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов`язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов'язане із його високим статусом (п.п. 2, 4 ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII), про що вказує буквальний зміст цієї норми: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ).
Порушення правил суддівської етики, пов'язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв`язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.
Таким чином, п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:
- питання моралі, чесності, непідкупності;
- відповідність способу життя судді його статусу;
- дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
- прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).
Висновки: суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.
За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ключові слова: дотримання суддівської етики, перевірка ухвал суду, втручання в діяльність суду, обґрунтування судового рішення, процедура накладення арешту
