Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 750/10813/15-к[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо оцінки факту відсутності фактичного роз'яснення прав та обов'язків учасникам обшуку
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні та виправдано у зв`язку з відсутністю у їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 233 КПК (в редакції, яка діяла на момент проведення слідчої (розшукової) дії) слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 223 КПК перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
Так, обшук службового кабінету ОСОБА_6 проводився 8 липня 2015 року з 11 години 10 хвилин до 12 години 10 хвилин. Затримано ОСОБА_6 було о 15 годині 10 хвилин. Отже, під час проведення обшуку він не мав процесуального статусу підозрюваного з усім комплексом прав та процесуальних гарантій, передбачених у КПК для такого учасника кримінального провадження.
Редакція частини 3 статті 236 КПК, яка діяла на момент проведення вказаної слідчої (розшукової) дії, не передбачала права учасників обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника (відповідні зміни до КПК були внесені лише Законом України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII).
Отже, ОСОБА_6 та поняті під час обшуку мали право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (частина 8 статті 236 КПК), ознайомитися з текстом протоколу (частина 4 статті 104 КПК), зробити зауваження і доповнення до протоколу (частина 5 статті 104 КПК), у разі відмови від підписання протоколу - дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу (частина 6 статті 104 КПК).
Окрім того, відповідно до частини 9 статті 236 КПК ОСОБА_6 мав право отримати другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилученого майна (за наявності) і отримав його, що підтверджується підписом на зворотній стороні останньої сторінки протоколу.
З огляду на матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам обшуку була надана реальна можливість користуватися зазначеними вище правами, а, отже, суд першої інстанції безпідставно визнав протокол обшуку недопустимими доказом.
ВИСНОВКИ: відсутність фактичного роз'яснення прав та обов'язків учасникам слідчої (розшукової) дії, визнається порушенням вимог частини 3 статті 223 КПК.
Проте, вирішуючи питання про визнання результатів обшуку недопустимими, слід виходити з того, чи була надана можливість учасникам слідчої (розшукової) дії реалізувати права, навіть формально не роз`яснені, передбачені КПК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок проведення обшуку, права учасників слідчої дії, допустимість доказів
