Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2024 року
у справі № 607/15800/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо взаємозалежності рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та дій посадової особи, пов’язаних із попереднім погодженням такого проекту
Фабула справи: вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення та виправдано.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що ОСОБА_6 усупереч своєї обізнаності в незаконності виділення земельної ділянки, незважаючи на те, що форма та зміст земельної ділянки не змінилася, а зміни у план зонування міста не внесені усупереч земельному законодавству, здійснив погодження проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки та видав висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який власноруч підписав його із відтиском круглої печатки управління.
Вважає, що відсутність позитивного висновку управління містобудування та архітектури як складового та вирішального документа у проекті землеустрою, унеможливлює його передачу на розгляд депутатському корпусу ради, а тому питання розгляду проекту землеустрою не було б питанням порядку денного депутатів міської ради.
Правова позиція Верховного Суду: земельна ділянка стає об'єктом цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Присвоєння земельній ділянці кадастрового номера відбувається, зокрема після погодження відповідної документації із землеустрою уповноваженими суб'єктами.
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону України «Про землеустрій»).
Чинною на момент виготовлення проекту землеустрою ст. 186 -1 ЗК України було регламентовано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2).
Також ч. 5 вказаної статті було передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).
Висновки: цілком очевидним є той факт, що якщо посадова особа наділена обов'язком перевіряти, погоджувати у встановленому законом порядку певну документацію, то її висновок може бути як позитивним, так і негативним. І жодне рішення колегіальних органів, в тому числі міської ради, не є наперед визначеною вказівкою чи імперативом для тої посадової особи, яка погоджуючи документи, діє в межах своєї компетенції. У протилежному випадку взагалі відпала б потреба у будь-якому погодженні і такий висновок посадовця не мав би юридичного значення, що вочевидь є помилковим.
Ключові слова: службові злочини, неналежне виконання службових обов’язків, встановлення складу злочину, ознаки об’єктивної сторони.
