Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 серпня 2024 року
у справі № 153/1548/23
Цивільна юрисдикція
Щодо умови застосування ч. 1 ст. 120 ЗК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до міської ради, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Ямпільської міської ради;
- визнати за нею право, в порядку визначеному статтею 120 ЗК України, на отримання у власність земельної ділянки, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно - стоматологічна поліклініка;
- визнати припиненим право постійного користування Комунального некомерційного підприємства «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради земельною ділянкою;
- зобов`язати Ямпільську міську раду на черговій сесії міської ради повторно розглянути її клопотання про передачу у власність земельної ділянки та за наслідками розгляду прийняти рішення.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове. Визнано незаконним та скасовано рішення Ямпільської міської ради про відмову у передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщено нерухоме майно, належне ОСОБА_1 на праві приватної власності. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання у власність земельної ділянки площею 0,0509 га з кадастровим номером у порядку статті 120 ЗК України. Зобов`язано Ямпільську міську раду на черговій сесії міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 січня 2023 року про передачу у власність земельної ділянки та за наслідками розгляду прийняти рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
ВИСНОВКИ: аналіз частини першої статті 120 ЗК України свідчить про те, що ця норма може застосовуватись у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, крім земель державної, комунальної власності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави набуття земельних прав, перехід прав на землю, наслідки набуття прав на нерухоме майно
