Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 вересня 2022 року
у справі № 918/351/21(918/672/21)
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності у постійного землекористувача права надання земельної ділянки в оренду
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України розпорядник майна Боржника звернувся з позовом до Боржника та Приватного підприємства "Холдер Агро", треті особи: Національна академія аграрних наук України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Органікс-Агро", про визнання недійсними укладених між Боржником та Відповідачем-2 договору підряду та договору контрактації сільськогосподарської продукції.
Рішенням господарського суду позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відносини, пов`язані з орендою землі, врегульовані Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договорів оренди.
Так, за змістом положень статей 93, 124 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.
Водночас право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).
Обсяг прав землекористувачів закріплений у статті 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.
ВИСНОВКИ: положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, правовий режим постійного землекористування, права землекористувача
