Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 листопада 2024 року
у справі № 990/236/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язку доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження указу Президента України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, у якій просив визнати протиправним і скасувати Указ Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 279/2023), яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту (позиції) 27 додатка 1 [щодо запровадження таких заходів до ОСОБА_1].
Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Касаційний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду; позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині повернув позивачу на підставі норм частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС.
ОЦІНКА СУДУ
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
ВИСНОВКИ: та обставина, що указ був опублікований в офіційному друкованому виданні, передбачає достатній ступінь ймовірності, що особа, якої він [указ] стосується, може бути ознайомлена з його змістом з дати опублікування, за винятком випадків, коли особа наводить інші доводи. У разі якщо особа посилається на обставини, які виключають для неї можливість бути обізнаною про указ із цієї дати [дати опублікування в офіційному друкованому виданні], вона повинна довести ці обставини, а суд, у свою чергу, на підставі оцінки доказів, які є у справі, прийняти рішення щодо достатності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом поважними.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: пропуск процесуального строку, оскарження рішень президента, поважність причин пропуску строку, правова природа указів президента
