Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 січня 2025 року
у справі № 9901/54/19[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок прийняття негативного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання на посаду судді
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 21 грудня 2018 року;
- зобов`язати ВККС допустити суддю районного суду міста ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 22 лютого 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 12 березня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді районного суду міста на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України», у задоволенні інших позовних вимог відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
У позовній заяві (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) ОСОБА_1 зазначала, що під час проходження кваліфікаційного оцінювання зіштовхнулася з байдужим, безвідповідальним та упередженим ставленням членів ВККС. Указувала, що після отримання негативного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання перебуває у стані постійного стресу, який характеризується почуттями пригніченості, незадоволеності своїм життєвим становищем, хронічною втомою та апатією. З огляду на те що рішення ВККС стало підставою для її звільнення, позивачка вважає свій моральний та психологічний стан повністю зруйнованими. Зазначала також, що розміщення на офіційному вебсайті ВККС рішення про невідповідність позивачки займаній посаді довело помилкове твердження до відома широкого кола осіб, що негативно вплинуло на репутацію судді в очах колег, адвокатів, учасників судових процесів та суспільства загалом.
Тому просила відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду, яку з урахуванням глибини душевних страждань позивачка оцінила в 1 000 000 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Наявність зазначених вище обставин з урахуванням розподілу тягаря доказування підлягає доказуванню особою, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Водночас ОСОБА_1 не обґрунтувала належними та допустимими доказами як самого факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок прийняття ВККС рішення від 21 грудня 2018 року № 1983/ко-18, так і розміру заподіяної шкод
ВИСНОВКИ: саме лише визнання Спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивачку від обов'язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень ВККС, забезпечення прав судді, процедура кваліфікаційного оцінювання суддів