Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 січня 2025 року
у справі № 826/85/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для перегляд судових рішень за виключними обставинами (п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: скасувати наказ про своє звільнення від 01 грудня 2014 року; поновити його на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 грудня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі; зобов'язати відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII).
Окружний адміністративний суд міста Києва 28 травня 2021 року ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд 21 жовтня 2021 року виніс ухвалу, залишену без змін постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, якою змінив рішення суду першої інстанції, виклав абзаци третій, четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України в Генеральній прокуратурі України починаючи з 02 грудня 2014 року. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 100 682,47 грн (2 178 338,16 грн в редакції ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року про виправлення описки)».
ЄСПЛ за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 у своєму рішенні від 18 липня 2024 року у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) (заява № 28467/18 та 6 інших заяв) (далі - Рішення Суду) встановив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 826/85/15, що розглядалася 8 років 3 місяці та 14 днів.
До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судових рішень. Заявник просить:
- скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України в Генеральній прокуратурі України починаючи з 02 грудня 2014 року та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції;
- скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2014 року по 28 травня 2021 року в розмірі 2 744 150,29 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2014 року по 28 травня 2021 року в розмірі 6 324 138,88 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Звертаючись до Великої Палати із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 наполягає на тому, що ЄСПЛ у своєму Рішенні [фактично] визнав порушення, що національні суди під час розгляду його позовних вимог не зважили («проігнорували») на висновки Верховного Суду щодо того, як правильно треба нараховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу. До того ж вважає, що суд апеляційної інстанції хоча правильно встановив обставини справи, але хибно (не точно) застосував норми матеріального права (частину першу статті 25 КЗпП).
З приводу доводів цієї заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами Велика Палата нагадує і констатує, що в рішенні від 18 липня 2024 року у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) (заява № 28467/18 та 6 інших заяв) ЄСПЛ установив, що у цій справі (№ 826/85/15) тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами. Європейський суд вирішив, що такого роду дії є свідченням порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
Втім треба нагадати, що Рішення Суду не містить констатації порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 приписів законодавства під час вирішення цієї справи судами по суті позовних вимог. Те, чи було порушене конкретне, стверджуване заявником його право чи інтерес під час розв`язання національними судами спору по суті за конкретних, описаних ним обставин, Європейський суд, як видно з його Рішення, не досліджував фактів справи і не констатував із цього приводу жодних висновків, коли ухвалював Рішення у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine).
Відтак можна підсумувати, що встановлені в Рішенні Суду конвенційні порушення, які допустила Україна під час вирішення справи судом, стосуються насамперед надмірної тривалості розгляду справи, порушення розумних строків її розгляду і заразом відсутності ефективних [законодавчих] засобів юридичного захисту, з використанням яких особа, права якої були порушені, могла захиститися від стверджуваних порушень. Натомість Рішення Суду не містить висновків, які б певним чином ставили під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.
Інакше кажучи, наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА_1 , не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».
Велика Палата підкреслює, що Європейський Суд не встановив порушень Конвенції, які б певним чином зобов`язували втручатися у рішення національних судів, ухвалених за наслідками розгляду справи (№ 826/85/15), де позивачем був ОСОБА_1.
Таких підстав також не наведено і в заяві ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
ВИСНОВКИ: в аспекті встановлених у рішенні ЄСПЛ у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) порушень приписів Конвенції Велика Палата вважає, що в розумінні пункту 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України нема передумов виснувати, що міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила порушення Україною міжнародних зобов`язань [порушила пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції] при вирішенні цієї справи (№ 826/85/15) судом.
Те, що міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, не встановила порушень Україною конвенційних зобов'язань під час розгляду згаданої вище справи, робить можливим не вдаватися до застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді скасування судових рішень у справі № 826/85/15 та ухвалення нового. До того ж зі змісту рішень національних судів, які оскаржує заявник, видно, що вони за видом та змістом не є тими судовими рішеннями, які своєю дією обмежують право на звернення до суду за захистом від стверджуваного заявником порушення своїх прав та свобод.
Відсутність інших порушень конвенційних прав, ніж зазначених у Рішенні Суду, дає підстави для того, щоб ухвалити рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення конвенційних прав, право на справедливий суд, право на судовий захист, принцип розумності строків
