Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2026 року
у справі № 990/160/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для скасування рішення Вищої ради правосуддя про затвердження результатів практичного завдання у разі незгоди із загальним балом, отриманим за практичне завдання
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії, стосовно ОСОБА_1;
- визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії стосовно ОСОБА_1;
- зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань у складі екзаменаційної комісії, яка включатиме інших членів Комісії, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.
Рішенням Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково.
ОЦІНКА СУДУ
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.
Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.
Порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.
Рішення Комісії за результатами оцінювання виконаного позивачкою практичного завдання в межах кваліфікаційного іспиту не передбачає жодного обґрунтування, окрім як виставлення членами екзаменаційної комісії відповідних балів.
З огляду на ці висновки, Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з підходом суду першої інстанції про те, що при здійсненні судового контролю над тим, як Комісією здійснюється реалізація дискреційних повноважень з оцінювання практичного завдання (складової кваліфікаційного іспиту), вимагається наявність належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду пересвідчитися серед іншого в обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання.
ВИСНОВКИ: незгода із загальним балом, отриманим за практичне завдання, є суб'єктивним негативним ставленням учасника конкурсу до результату кваліфікаційного оцінювання, проте така незгода сама по собі не є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура добору суддів, спори з ВРП, повноваження ВРП
