Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2025 року
у справі № 990/433/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності у кандидата на посаду судді права на звернення до суду з позовом з приводу оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалених стосовно інших кандидатів на посаду судді
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 123/ас-25 від 26 червня 2025 року, яким вирішено: визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2 набрала 744,25 бала; визнати ОСОБА_2 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 141/ас-25 від 3 липня 2025 року, яким вирішено: визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_3 набрав 750,4 бала; визнати ОСОБА_3 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 153/зп-25 від 13 серпня 2025 року про затвердження рейтингу кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/ зп-23, в частині включення до затвердженого рейтингу згідно з додатком до рішення: ОСОБА_3 , як кандидата який посів 1 місце в рейтингу із загальним балом за результатами кваліфікаційного оцінювання 750,40; ОСОБА_2 як кандидатки, яка посіла 5 місце в рейтингу з загальним балом за результатами кваліфікаційного оцінювання 744,25;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 158/зп-25 від 15 серпня 2025 року про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, в частині визначення переможців згідно з додатком до рішення: ОСОБА_2 як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді Північного апеляційного господарського суду; ОСОБА_3 як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді Північного апеляційного господарського суду;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 358/ас-25 від 15 серпня 2025 року, яким вирішено внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендацію про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 342/ас-25 від 15 серпня 2025 року (далі - рішення № 342/ас-25 від 15 серпня 2025 року), яким вирішено внести до ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року (далі - рішення № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року), яким вирішено заяву ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2025 року залишити без розгляду;
- зобов`язати ВККС внести ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
Касаційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог, які стосуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Одночасно із цим Касаційний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування рішення Комісії у пленарному складі № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року, яким заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про намір претендувати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду вирішено залишити без розгляду; зобов'язання Комісії внести ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності ВККС.
Водночас для визначення підсудності справ про оскарження дій чи бездіяльності або актів ВККС за правилами адміністративного судочинства, з-поміж іншого, суду належить визначити предмет спору, тобто зміст (суть) спірних правовідносин, та правовий статус учасників спору.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Процитована вище стаття 88 Закону № 1402-VIII також визначає, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
Отож і нормами спеціального закону також визначено коло суб'єктів, які наділені правом на звернення щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених в процедурі проведення кваліфікаційного оцінювання судді.
Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень убачається, що вони прийняті стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Звідси слідує, що ці індивідуальні акти не адресовані позивачу та не стосується його прав, свобод та/або інтересів. Отже, оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, що виникли з прийняттям оскаржуваних рішень, то відповідно такі рішення не породжують для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом в оскаржуваній частині позовних вимог.
Одночасно Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
До того ж у контексті цих правовідносин поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
ВИСНОВКИ: та обставина, що позивач також мав намір зайняти вакантну посаду саме в апеляційному господарському суді, автоматично не наділяє його правом на звернення до суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених щодо інших кандидатів на посаду судді апеляційного господарського суду, які посіли вищу позицію за рейтингом та визнані переможцями конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в обраному позивачем апеляційному суді. Ця обставина не змінює правову природу оскаржуваних актів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори з ВККС, адміністративна юрисдикція, повноваження ВККС
