Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 січня 2025 року
у справі № 990/279/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку розгляду ВККС звернення голови суду за дорученням зборів суддів про протиправну бездіяльність ВККС стосовно кваліфікаційного оцінювання суддів
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС у зв`язку зі зволіканням з ухваленням рішення за зверненням зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язати ВККС розглянути по суті звернення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням відмовив у задоволенні позову.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) замість Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), як спеціального закону, яким регламентується діяльність ВККС. Зазначає, що Звернення на адресу Комісії він направив як голова суду на виконання вимог рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2024 року. Таке листування між судом та Комісією не може бути регламентоване Законом № 393/96-ВР, позаяк воно здійснювалось між двома суб`єктами владних повноважень у процесі реалізації ними відповідних управлінських функцій, тоді як цей Закон визначає порядок розгляду звернень, суб'єктом якого є громадянин України. З аналогічних підстав необґрунтованим вважає покликання суду першої інстанції на вимоги затвердженої наказом голови ВККС від 30 грудня 2015 року № 93 Інструкції з розгляду звернень та особистого прийому громадян у ВККС (далі - Інструкція № 93). З покликанням на Закон № 1402-VIII та Регламент вважає, що за наслідками розгляду Звернення, яке безпосередньо стосувалося питань проведення кваліфікаційного оцінювання, тобто питань, віднесених до компетенції ВККС, Комісія мала б ухвалити відповідне колегіальне рішення. Натомість Комісія самоусунулась від розгляду Звернення у визначеному законом порядку та не надала оцінки обставинам проведення кваліфікаційного оцінювання, описаним у Зверненні.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону № 1402-VIII є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Ч. 5 ст. 92 Закону № 1402-VIII визначено, що порядок роботи ВККС визначається цим Законом. Процедурні питання діяльності Комісії відповідно до цього Закону визначаються Регламентом.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 93 Закону № 1402-VIII ВККС проводить кваліфікаційне оцінювання.
Порядок розгляду звернень громадян, звернень та запитів народних депутатів, адвокатів, що надходять до ВККС, прийому громадян, а також основні засади організації та ведення діловодства: порядок прийому, реєстрації, обліку, руху, формування у провадження, систематизації, зберігання, довідково-інформаційного пошуку та контролю за виконанням, підготовки документів (справ) до зберігання в архіві Комісії та використання в роботі регулюються Інструкцією № 93.
За п. 1.3 розділу І Інструкції № 93 звернення, оформлені належним чином і подані до Комісії в установленому порядку, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР видами, з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст. 14, 15 та 16 Закону.
Норми Закону № 1402-VIII визначають, що голова суду за дорученням зборів суддів може звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також, зокрема, може представляти суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, тощо.
Як видно із матеріалів справи, позивач як голова суду на виконання рішення зборів суддів склав Звернення та надіслав його, зокрема, й до ВККС. У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач послідовно стверджує, що зміст Звернення стосується проходження кваліфікаційного оцінювання, а також те, що він звертається від суду, на виконання рішення зборів цього суду.
Якщо звернутися до ст. 128 Закону № 1402-VIII, яка регулює питання зборів суду, то справді голова суду за доручення зборів суддів може звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 8 цієї статті), проте таке звернення має містити пропозиції щодо діяльності суду, крім того в органів, до яких надійшло таке звернення, виникає обов'язок його розглянути протягом п'ятнадцяти днів і дати відповідь по суті.
У моделі (конструкті) поняття кваліфікаційного оцінювання, приміром, судді на відповідність займаній посаді або судді, який бажає обійняти таку посаду в суді вищого рівня, завжди перебувають той, хто має проходити кваліфікаційне оцінювання, зокрема й суддя на відповідність займаній посаді, та той, хто його реалізує, - держава в особі відповідного компетентного органу, одним з яких і є ВККС. З цього випливає, що кваліфікаційне оцінювання має індивідуальний, персональний характер, оскільки виникає із взаємин, які, головно, зачіпають персональні права, інтереси та свободи судді, до якого застосується ця процедура. В рамках цієї процедури ВККС й повинна застосовувати ті чи ті процедурні форми, застосування яких диктується контекстом звернення судді чи іншої особи в межах кваліфікаційного оцінювання.
За законом у процедурі кваліфікаційного оцінювання не беруть участь посередники, треті чи іншого штибу зацікавлені особи, які вважають, що можуть набувати правосуб'єктності учасника кваліфікаційного оцінювання або заміняти його чи перебирати на себе (або делегувати собі) певні права, інтереси чи свободи того, хто має проходити кваліфікаційне оцінювання. Знов-таки за законом властиво учасником кваліфікаційного оцінювання не можуть бути й органи суддівського самоврядування в такій організаційній формі, як збори суддів, навіть якщо в ухваленні рішень, котрі стосуються кваліфікаційного оцінювання, спільно брали участь судді, які окремо є (можуть бути) учасниками процедури кваліфікаційного оцінювання, і рішення, яке вони ухвалили на зборах суддів, відповідає їхнім інтересам в процедурі кваліфікаційного оцінювання.
Збори суддів - це інший формат, вони є організаційним утворенням суддів суду, яке покликане виконувати визначене законом завдання, котре насамперед стосується діяльності такої інституції, як суд. Збори суддів мають відмінне від процедури кваліфікаційного оцінювання призначення, мету і форми їхньої реалізації.
Висновки: якщо до ВККС апелює голова суду зі зверненням, на яке його уповноважили збори суддів і в якому порушуються питання про протиправну бездіяльність Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, але жодним чином не повідомляється про те, що б зачіпало та/або стосувалося питань чи пропозицій щодо діяльності суду, то тоді суб'єкт звернення, форма та зміст (текст) самого звернення, визначене законом коло питань (компетенція) суб'єкта звернення, з якими вони можуть звертатися до державного органу влади, зумовлюють вибір форми і порядку розгляду такого звернення, підстави та можливість використання відповідних видів правозастосовних актів, які належить обрати за наслідками розгляду такого звернення.
Своєю чергою це вкотре вказує на те, що Звернення, попри те, що воно сформовано та надіслано головою суду за дорученням зборів цього суду, жодним чином не зобов`язує до того, щоб розгляд цього звернення відбувався на підставі норм Закону № 1402-VIII, а не на підставі Закону № 393/96-ВР.
Отже, надходження Звернення від голови Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому зазначенні вимоги, зокрема, щодо питання проведення кваліфікаційного оцінювання, не створює в Комісії обов'язку щодо розгляду такого звернення на засіданні Комісії у пленарному складі.
Ключові слова: повноваження голови суду, повноваження ВККС, процедура розгляду звернень
