Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 лютого 2025 року
у справі № 229/207/24[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо закінчення строків давності виконання обвинувального вироку як підстави для звільнення від відбування призначеного покарання за цим вироком
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 засуджено: за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 днів.
Ухвалою апеляційного суду змінено вирок суду першої інстанції. Виключено зі вступної частини вироку посилання на судимість обвинуваченого ОСОБА_10 за вироком суду від 27 вересня 2021 року. Виключено з інкримінованого ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК кваліфікуючу ознаку - «вчинення повторно». Виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на призначення ОСОБА_10 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК. Постановлено вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 535 ч. 1, 2 КПК судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою ст. 80 КК України, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Ч.ч. 1, 2 ст. 80 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі. Ч. 5 цієї статті передбачено, що питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Отже, застосування ст. 80 КК України вимагає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та відсутність фактів, які є підставою зупинення або переривання цих строків, передбачених ч.ч. 3 та 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 4 ст. 80 КК України).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК України не містить.
ВИСНОВКИ: закінчення встановлених у частинах 1, 2 статті 80 КК строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому цим вироком покарання, з врахуванням положень частин третьої та четвертої цієї статті.
Покарання, строк давності виконання якого сплив відповідно до положень ст. 80 КК, не може бути приєднано до покарання, призначеного за новим вироком, при вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до статті 71 КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, порядок виконання вироку, наслідки закінчення строків давності, обмеження прав засудженої особи
