Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 лютого 2025 року
у справі № 560/16696/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо поважності причин несвоєчасної сплати військовою частиною судового збору за подання апеляційної скарги
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 7 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати військову частину нарахувати і виплатити ОСОБА_1, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 7 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року, починаючи з 7 липня 2017 року по день фактичної виплати індексації - 30 грудня 2022 року.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини на рішення окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу Військової частиниповернуто апелянту.
ОЦІНКА СУДУ
Хоча частина друга статті 121 КАС України установлює право суду, а не обов'язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом у межах процесуального закону із належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у межах п'ятиденного строку з дня вручення ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку, установленого судом для усунення недоліків, тобто дотримався вимог, установлених статтею 121 КАС України.
Оцінюючи обставини щодо продовження процесуального строку, суд повинен виходити з оцінки та аналізу усіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно виконати свій обов`язок, у даному випадку щодо сплати судового збору.
Суд зазначає, що відповідач у клопотанні від 23 січня 2024 року зазначив, що грошові кошти на оплату судового збору на момент подання клопотання відсутні. Водночас, вказує, що військовою частиною для оплати судового збору було замовлено кошти з Державного бюджету України, в підтвердження чого долучили розрахунок та додаткову заявку-розрахунок від 18 січня 2024 року з додатком 2.
Тобто, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що подане клопотання було подано не з підстав звільнення або відстрочення сплати судового збору, а саме з підстав продовження строку на усунення недоліків, з обґрунтуванням відсутності можливості сплати судового збору саме станом на останній день строку на усунення недоліків.
Військова частина входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер.
відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо направлення заявки [у межах строку на усунення недоліків апеляційної скарги] до начальника забезпечувального фінансового органу про надання бюджетних асигнувань для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі (а.с.51), що є належним підтвердженням наміру виконати обов`язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Так, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед особовим складом Військової частини, зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.
Однак, повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не урахував означених вище обставин, залишив поза увагою надані відповідачем докази (заявку на бюджетні асигнування), що призвело до передчасного висновку про неусунення скаржником недоліків апеляційної скарги та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така що постановлена внаслідок надмірного формалізму.
ВИСНОВКИ: неможливість своєчасної сплати судового збору зумовлена існуванням об'єктивних причин [спрямуванням коштів на забезпечення виконання бойових розпоряджень та завдань з оплати відряджень військовослужбовців, які відбувають в зону проведення бойових дій], що унеможливлювали виконання апелянтом свого процесуального обов'язку у строк, установлений судом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: судові витрати, підстави скасування судових рішень, спори за участю військової частини
