Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Окремою ухвалою
від 05 лютого 2025 року
у справі № 757/29209/22-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов'язку банку звільнити боржника від обов'язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані за ним відсотки до деокупації певної території
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , у якому просив:
- визнати неправомірними пред'явлення банком вимоги сплатити прострочену заборгованість і достроково повернути споживчий кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом і неустойкою, а також нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за договором про іпотечний кредит від 7 лютого 2020 року, починаючи з 24 лютого 2022 року;
- зобов'язати банк списати будь-які неустойки (штраф, пеню), нараховані з 24 лютого 2022 року, за невиконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит;
- зобов'язати банк звільнити позивача від обов'язку погашати основну суму іпотечного кредиту та нараховані відсотки за ним до деокупації міста Маріуполя Донецької області.
16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову: зобов'язав банк звільнити позивача від обов'язку погашати основну суму іпотечного кредиту за договором про іпотечний кредит і нараховані проценти за ним до деокупації міста Маріуполя; у задоволенні інших вимог відмовив.
21 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову за апеляційною скаргою банку про залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволеної вимоги.
5 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив частково касаційну скаргу банку: скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволеного позову та закрив провадження у справі в цій частині. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що на позивача поширюються гарантії, визначені у реченні першому частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII, щодо звільнення від обов'язку сплати основної суми іпотечного кредиту та відсотків за ним до деокупації міста Маріуполя. Тому банк не може ні вимагати від позивача погасити цей кредит і відсотки, ні надсилати позивачеві будь-які вимоги та повідомлення про необхідність внесення платежів за договором про іпотечний кредит.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом припису речення першого частини шостої статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) він визначає умови, за яких боржник за кредитним договором (зобов'язання за яким забезпечене іпотекою, об'єктом (предметом) якої є майно відповідної площі, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована) може бути звільнений від виконання цивільного обов'язку за кредитним договором на строк тимчасової окупації відповідної території.
З огляду на формулювання речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи не є визначальним, оскільки відповідний припис поширюється як на тих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, так і на тих, які перемістилися з неї (безвідносно до того, чи всередині країни, чи за її межі).
Інакше кажучи, виконання особами, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї (незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб), обов'язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані відсотки за ним відстрочується на період тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно, якщо ця територія зазнала окупації після укладення іпотечного договору. Такі особи не звільнені від зазначеного обов`язку, однак його виконання відстрочується на період тимчасової окупації вказаної території.
Дія приписів частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII не позбавляє фінансову установу обов'язку облікувати кредитну заборгованість і нараховувати проценти за користування іпотечним кредитом (із урахуванням вимог, визначених, зокрема, статтею 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»). Однак унеможливлює вчинення такою установою дій зі спонукання боржника до погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих за ним відсотків, а також зі стягнення відповідного боргу до завершення періоду тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно.
У частині шостій статті 15 Закону № 1207-VII парламент не передбачив можливість звільнення від виконання обов`язку (відстрочення такого виконання) за відповідною позовною вимогою. Таке звільнення (відстрочення) відбувається в силу вказівки закону та настання відповідних юридичних фактів (тимчасова окупація певної території України; проживання особи на цій території або переміщення з неї; укладення такою особою договору іпотеки для забезпечення виконання її кредитного зобов'язання до моменту тимчасової окупації території, на якій це майно розташоване (зареєстроване); площа відповідного майна не перевищує визначені Податковим кодексом України).
ВИСНОВКИ: вимога позивача до банку про зобов'язання звільнити від обов'язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані за ним відсотки до деокупації певної території не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу як позовна. Наявність у банку визначеного у частині шостій статті 15 Закону № 1207-VII обов`язку звільнити позивача від виконання цивільного обов'язку на строк тимчасової окупації території, на якій розташований об'єкт (предмет) іпотеки може бути аргументом позивача у межах ініційованого банком судового спору про стягнення кредитної заборгованості. У такому спорі вказаний аргумент суд має оцінити, врахувавши встановлені обставини справи, та у разі підтвердження сукупності умов, визначених у частині шостій статті 15 Закону № 1207-VII, відмовити у задоволенні позову (повністю чи частково).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим тимчасово окупованих територій, іпотечне зобов'язання, правовідносини з банками
