Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 березня 2025 року
у справі № 990/317/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо питання про належні до сплати податки (обов'язкові платежі) при вирішенні судом спору із стягнення винагороди за працю (заробітної плати)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якій просив стягнути з ВРП на його користь невиплачену винагороду у розмірі 817 238,05 грн.
Касаційний адміністративний суд рішенням позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: стягнув з ВРП на його користь невиплачену винагороду члена ВРП у розмірі 658 986,07 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» не підставами для звільнення члена ВРП з посади є: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку; 2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням; 3) грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом члена ВРП або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП; 4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; 5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти; 6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.
Частиною п'ятою статті 235 КЗпП передбачено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Наведеною нормою до вимушеного прогулу прирівнюється затримка видачі працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення.
ВИСНОВКИ: при вирішенні спору із стягнення винагороди за працю (заробітної плати) суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру винагороди (заробітної плати), на отримання якої працівник має право відповідно до закону та/або умов трудового договору (контракту). Роботодавець із нарахованої працівнику винагороди (заробітної плати), в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України зобов'язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов'язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов'язкового платежу) із належної працівникові відповідно до умов трудового договору (закону) винагороди (заробітної плати) знаходяться у площині податкових, а не трудових відносин, а тому суд при вирішенні спору про стягнення винагороди (заробітної плати) не вирішує питання про належні до сплати податки (обов'язкові платежі).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звільнення, оскарження рішень ВРП, стягнення заробітної плати
