Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 квітня 2025 року
у справі № 990/20/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо обставини, яка не поважною причиною пропуску процесуального строку
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 20 березня 2019 року в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання оскаржуваним рішенням чинності та визнати датою набрання останнім чинності 20 березня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху через її невідповідність вимогам частини першої статті 160 КАС України та встановив для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою визнав наведені у заяві про усунення недоліків підстави пропуску ОСОБА_1 неповажними; позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС України про оскарження актів, дій чи бездіяльності з доданими до неї документами повернув позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
ВИСНОВКИ: суб'єктивне / власне розуміння правових наслідків акта, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об'єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Тому помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: пропуск строку звернення до суду, оскарження рішень ВККС, процесуальні обов'язки
