Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 травня 2025 року
у справі № 520/9626/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо наявності дискреційних повноважень селищної військової адміністрації на визнання земельних ділянок потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та надання пільги з місцевих податків і зборів
Фабула справи: ФГ «Клепки» звернулось до суду з позовом до селищної військової адміністрації, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження, винесене селищною військовою адміністрацією;
- зобов'язати селищну військову адміністрацію ухвалити рішення про визнання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться за межами населених пунктів Березівської сільської ради на території Шевченківського району Харківської області потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами та надати ФГ «Клепки» пільги з місцевих податків і зборів, а саме: зі сплати єдиного податку ІV групи за земельні ділянки.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано Розпорядження, зобов`язано селищну військову адміністрацію повторно розглянути заяви Фермерського господарства «Клепки».
Постановою апеляційного адміністративного суду, рішення окружного адміністративного суду скасовано в частині зобов`язання селищної військової адміністрації повторно розглянути заяви ФГ «Клепки». В іншій частині рішення залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ФГ «Клепки» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували, що норма п. 292-1.1. ст. 292-1 ПК України, передбачає безальтернативне надання податкових пільг за умови подання позивачем відповідної заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та перебування земельної ділянки на територіях активних бойових дій або в тимчасовій окупації РФ.
Позивач зазначає, що спір у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, пояснюючи це тим, що висновки Верховного Суду у цій категорії справ беззаперечно будуть стосуватися необмеженого кола осіб по всій території України, де відбувалися активні бойові дії чи тимчасова окупація. Рішення судів у цій і подібних справах, які ухвалюються на користь платника податків, проте без зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, висновуючись на позиції про неможливість втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, не приводять до ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: визначення поняття «податкова пільга» вказане в п. 30.1 ст. 30 ПК України: «Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті».
Керуючись п. 30.2 названої статті підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Аналіз наведених норм права свідчить, що податкова пільга за своєю природою не може бути індивідуальною. Податкова пільга стосується виключно окремих характеристик, пов`язаних з виникненням, зміною чи припиненням податкового обов`язку.
Вказане підтверджується й абз. 1 пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, в якому встановлено заборону на встановлення індивідуальних пільг з місцевих податків та зборів.
Однак, Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX це положення доповнено новими абзацами, згідно яких, зокрема, дія абз. 1 цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.
Відповідно «індивідуальна податкова пільга» не передбачена податковим законодавством у тлумаченні п. 30.2 ст. 30 ПК України.
Власне «пільга» з єдиного податку встановлена в п. 292-1.1 ст. 292-1 ПК України, за якою площі земельних ділянок, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи на період консервації або на період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, або на період, коли земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
Вона безпосередньо стосується конкретної характеристики об`єкта оподаткування, що впливає на податковий обов`язок.
Висновки: військова адміністрація обмежена рамками імперативних приписів законодавства, які надають їй два можливих варіанти рішення: задовольнити заяву за наявності законних підстав чи надати обґрунтовану відмову. Дискреція в цьому питанні відсутня, оскільки адміністративний орган не має права самостійно ухвалювати рішення діяти чи не діяти або визначити спосіб дій.
Територія, на якій розташовані земельні ділянки позивача, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Отже відповідач мав прийняти рішення про надання позивачу податкових пільг. Локальні неточності в цьому питанні не можуть позбавляти права на пільгу за наявності встановлених Законом умов.
Ключові слова: наслідки ведення бойових дій, межі повноважень військової адміністрації, звільнення від сплати податків
