Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2024 року
у справі № 201/2197/23
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості зупинення провадження у цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України.
ОЦІНКА СУДУ
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України серед випадків, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачає об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Тобто, кримінальне провадження (справа) охоплює як стадію досудового розслідування, так і судовий розгляд.
Кримінальне провадження з підстав відсутності події кримінального правопорушення, відсутності в діянні складу кримінального правопорушення та недоведеності вини може бути закрито слідчим, дізнавачем або прокурором на стадії досудового розслідування до передачі кримінальної справи до суду.
Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постанова слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ВИСНОВКИ: «іншу справу, що розглядається в порядку кримінального судочинства» у розумінні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно тлумачити і як судовий розгляд кримінальної справи, так і стадію досудового розслідування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення судового провадження, процедура судового розгляду, вирішення іншої справи
