Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2025 року
у справі № 914/855/24
Господарська юрисдикція
Щодо застосування підвищеного стандарту доказування до сторін справи, що є професійними учасниками в сфері медіа
Фабула справи: АТ "Львівський хімічний завод" звернулося з позовом до ПП "НТА-Незалежне Телевізійне Агентство" про спростування недостовірної інформації, у якому просило:
- визнати такими, що не відповідають дійсності, є негативними та недостовірними і порочать ділову репутацію Позивача, відомості, поширені Відповідачем на вебресурсі відеохостингу "YouTube";
- зобов'язати Відповідача видалити Відео;
- зобов'язати Відповідача спростувати поширену про Позивача недостовірну інформацію протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом опублікування на вебресурсі відеохостингу "YouTube" на сторінці власного облікового запису (акаунту) на "YouTube-каналі" "Телеканал НТА" відео зі спростуванням, зміст якого викладений Позивачем (зокрема, "Приносимо вибачення").
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивація касаційної скарги: АТ "Львівський хімічний завод" вказує на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування ч. 1 ст. 15 ЦК України щодо порядку здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.
Скаржник стверджує, що саме до професійного учасника в сфері медіа, який збирає та поширює інформацію, має застосовуватися підвищений стандарт доказування, що відповідатиме принципу пропорційності.
Правова позиція Верховного Суду: важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким, зокрема, було: 1) змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів"; 2) викладено ст. 79 ГПК України у новій редакції. На підставі цього в господарський процес запроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки: позиція Скаржника, згідно з якою до учасника в сфері медіа має застосовуватися підвищений стандарт доказування, ґрунтується на його хибному суб'єктивному тлумаченні норм матеріального права (зокрема, ЦК України, Закону України "Про медіа", Закону України "Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста") і норм процесуального права (ГПК України), що, однак не відповідає їхньому змісту.
Ключові слова: формування доказової бази, захист ділової репутації, регулювання діяльності журналістів, способи поширення інформації
