Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2025 року
у справі № 147/642/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність пов’язана з користуванням таким правом, є засобом реалізації догляду за іншими особами
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.
Цивільний позов Комунального некомерційного підприємства «Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» задоволено, стягнуто на користь вказаного підприємства: із ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 130 000 гривень; з ОСОБА_6 шкоду у розмірі 11 400,22 грн.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційних скарг: прокурор вказує на те, що апеляційний суд не навів докладних мотивів та підстав, за яких ОСОБА_6 не призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що судом апеляційної інстанції не умотивовано, яким чином діяльність ОСОБА_6, який працює головою первинної профспілкової організації «Бурштинська ТЕС», пов`язана з необхідністю керування транспортним засобом та як позбавлення його права керування транспортними засобами вплине на реалізацію ним своїх повноважень.
Потерпілий ОСОБА_8 зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім даним про особу винного, не навів мотивів на спростування доводів його апеляційної скарги щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та необґрунтованого не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Правова позиція Верховного Суду: як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор та потерпілий, не погодившись із вироком суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, оскаржили його в апеляційному порядку, зокрема, з підстав безпідставного не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки в судовому рішенні не наведено жодних підстав для прийняття такого рішення.
Спростовуючи вказаний довід апеляційних скарг суд зазначив, що підстав для призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами немає, оскільки в ході апеляційного розгляду знайшов своє підтвердження висновок суду першої інстанції, що діяльність та повсякденне життя обвинуваченого та його сім`ї тісно пов`язані з необхідністю використання транспортного засобу, а з позбавленням цього права він втратить можливість швидко і зручно перевозити членів сім`ї, що є особливо важливим в той час як в Україні введено воєнний стан, при цьому до членів сім`ї входять особи, що потребують стороннього догляду.
З урахуванням цих обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого не містять достатнього обґрунтування на підтвердження того, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим через м`якість, оскільки незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке в даному випадку має альтернативний характер, не може свідчити про його явну несправедливість.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, Правилами дорожнього руху регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.
До водіїв транспортних засобів пред’являються підвищені вимоги щодо дотримання ними цих Правил, адже порушення такими особами Правил дорожнього руху може призвести до травмування, в тому числі, пасажирів, а також інших учасників дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції безпідставно залишено поза увагою грубе порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками.
За таких обставин посилання у вироку апеляційного суду на те, що для обвинуваченого керування транспортним засобом є способом перевезення членів сімї, які потребують стороннього догляду, не може бути безумовною підставою для незастосування до ОСОБА_6 додаткового покарання.
Більше того, апеляційним судом взагалі не умотивовано, яким чином діяльність ОСОБА_6 , який працює головою первинної профспілкової організації «Бурштинської ТЕС», пов’язана з необхідністю керування транспортним засобом та чому позбавлення засудженого вказаного права вплине на реалізацію ним своїх повноважень.
Викладені вище обставини, на думку колегії суддів, дають підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого не містять достатнього обґрунтування на підтвердження того, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим через м`якість у зв`язку з не призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Висновки: закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність пов’язана з користуванням таким правом, є засобом реалізації догляду за іншими особами. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Ключові слова: правила призначення покарання, правила призначення додаткового покарання, злочини проти безпеки руху та експуатації транспорту
