Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2025 року
у справі № 610/941/24[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі в судовому порядку стосовно земельної ділянки, розташованої на тимчасово окупованій території
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ІАК «Балінвест» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.
ОСОБА_1 (орендодавець) посилалася нате, що ТОВ «ІАК «Балінвест» (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2023 роки, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди землі.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, виходив із того, що спірна земельна ділянка розташована на території населеного пункту, який з 28 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року перебував під тимчасовою окупацією російської федерації, а тому в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
При цьому апеляційний суд урахував, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу.
ВИСНОВКИ: тимчасова окупація населеного пункту, в якому розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо. Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, а отже, відсутня й систематичність порушення строків сплати орендної плати. Вказане виключає, у тому числі, наявність підстав для розірвання договору у судовому порядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: припинення оренди землі, припинення договору, захист земельних прав, припинення земельних прав
