Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 липня 2025 року
у справі № 990/312/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо припинення громадянства України внаслідок добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, Державна міграційна служба України, у якій просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 28.12.2022 № 898/2022 [«Про припинення громадянства України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб»] в частині визнання його, ОСОБА_1, таким, що втратив громадянство України.
Касаційний адміністративний суд рішенням відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 17 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III) визначено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Підстави для втрати громадянства України перелічені в статті 19 Закону № 2235-III, згідно з пунктом 1 частини першої якої такою підставою є, зокрема, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки: а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав; б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів унаслідок усиновлення її іноземцями; в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем; г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.
Згідно із частинами другою та третьою статті 19 Закону № 2235-III положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
ВИСНОВКИ: починаючи з 20.05.1997 правовим наслідком добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави є припинення українського громадянства. Підставою для припинення громадянства є його втрата в силу закону, правовим актом, який припиняє громадянство, є указ Президента України, а обов'язковою умовою, за якої припинення громадянства можливе, - якщо це не зробить особу апатридом. Законом № 2235-III встановлено ще одну обов'язкову умову, за якої українське громадянство припиняється, внаслідок його втрати: на момент набуття громадянства іншої держави особа має досягти повноліття. Власне з такою умовою закон пов'язує втрату громадянства України як підставу для його припинення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинне громадянство, принцип єдиного громадянства, правовий статус громадянина
