Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 липня 2025 року
у справі № 990/215/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності в адвоката обов`язку встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу
Фабула справи: адвокат в інтересах ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Президента України, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 30.12.2023 № 877/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 грудня «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 30.12.2023 про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1, які зазначені у пункті 6 додатка до зазначеного рішення.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстави, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, а саме позовна заява ОСОБА_1 підписана особою, яка не була на це уповноважена.
Касаційний адміністративний суд виходив з того, що на день подання позову (27.06.2024) українське громадянство ОСОБА_1 було припинене (поданням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМРУ ДМС) про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 29.09.2023), а паспорт громадянина України, виданий на його ім`я Голосіївським РВ ГУ ДМС України у м. Києві 16.12.2015, визнано недійсним з 29.09.2023.
Суд першої інстанції виснував, що, враховуючи недійсність паспорта ОСОБА_1, в адвоката не було повноважень на підписання позовної заяви та подання позову від імені ОСОБА_1, адже особи з такими персональними даними не існує. Дійсних документів, що посвідчують особу позивача, адвокат не надав та не довів, що він належним чином пересвідчився в особі, з якою уклав договір про надання правової допомоги. Водночас згідно з висновком суду адвокат при укладенні договору про надання правової допомоги зобов'язаний встановити особу, представництво якої буде здійснювати, зокрема перевірити паспорт громадянина України з використанням онлайн сервісу - «Перевірка недійсних документів».
Мотивація апеляційної скарги: представник позивача зауважує, що Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) не зобов`язує адвоката встановлювати особу, яка звернулася за наданням правової допомоги, та перевіряти дійсність документів, які посвідчують особу. Натомість, як стверджує представник позивача, суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.ст. 27, 28 цього Закону, порушив право ОСОБА_1 на захист, адже за відсутності у справі доказів про його громадянство іншої держави та документів, які посвідчували б його особу, позивач фактично позбавлений права захистити себе як самостійно, так і через представника.
Правова позиція Верховного Суду: представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 57 КАС).
Ч. 4 ст. 59 КАС визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону № 5076-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону № 5076-VI).
П. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, передбачено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
В ордері має бути, зокрема, посилання на договір про надання правничої допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дата цього документа (п. 12 зазначеного Положення).
Оскільки норми КАС зобов`язують представника особи підтвердити суду повноваження вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема підписувати позовну заяву, а до позовної заяви ОСОБА_1 адвокат додав належний доказ на підтвердження своїх повноважень підписати позовну заяву (ордер на надання правничої допомоги), у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Оскільки рішенням РНБО від 30.12.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» санкції застосовані до ОСОБА_2 - громадянина російської федерації, який (як зазначено в рішенні) може використовувати документи на ім`я громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_3, то вирішення питання, чи має ОСОБА_1, від імені якого подано позов, право вимоги щодо Указу Президента України від 30.12.2023 № 877/2023, може вирішуватися під час розгляду справи по суті.
Висновки: чинним законодавством не передбачено ані обов`язку адвоката (незважаючи на норми ст.ст. 27, 28 Закону № 5076-VI) встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу; ані обов'язку адвоката (представника сторони у справі) надавати договір про правничу допомогу разом з ордером.
Ключові слова: право на адвоката, процесуальне представництво, підтвердження повноважень адвоката
