Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2025 року
у справі № 606/2340/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 засуджено за ст. 152 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом ст. 7 ч. 1 п. 11, ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Тобто, під самовикриттям розуміються дії особи, яка самостійно надає відповідним органам пояснення щодо скоєного нею протиправного діяння.
НСРД - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.
Відповідно до ст. 258 ч. 4 п. 1, ст. 260 ч. 1 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, тобто доступом до змісту спілкування за умови, що його учасники мають достатні підстави вважати таке спілкування приватним. Означене втручання проводиться без відома особи, якщо є достатні підстави вважати, що її розмова або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Метою аудіоконтролю є спостереження за діями та розмовами особи (шляхом прослуховування та фіксації розмов) у будь-якому місці перебування, незважаючи на те, що це місце є його власністю чи він там тимчасово перебуває, для отримання інформації, яка має значення для досудового розслідування. У межах строку дії ухвали про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю особи ця НСРД може проводитися як безперервно, так і епізодично. Такі НСРД можуть бути здійснені у кримінальному провадженні після внесення відомостей до ЄРДР, обмежень щодо їх застосування до осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, немає.
Натомість допит - це слідча (розшукова) дія, що проводиться із заздалегідь визначеною метою, для одержання певної, а не будь-якої інформації, тобто її змістом є одержання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваного кримінального правопорушення. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати, і, як правило, складається з вільної розповіді про обставини, що стосуються предмета допиту, та відповідей на запитання, а особа, яка проводить допит, тримає ініціативу в своїх руках.
ВИСНОВКИ: за обставин цього кримінального провадження прослуховування розмов засудженого у приміщеннях ізолятора тимчасового тримання та установи виконання покарань було передбачено законом і втручання у його право на повагу до приватного життя було виправданим у розумінні частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Беручи до уваги гарантії щодо допустимості проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю і використання їх результатів у цій справі, не вбачається порушення прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади кримінального провадження, вимоги до НСРД, порядок проведення аудіоконтролю
