Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2025 року
у справі № 755/19631/21
Цивільна юрисдикція
Щодо сумісності з правом власності позивача відмови суду у задоволенні позову про виселення попередньої власниці з придбаної позивачем на публічних торгах квартири
Фабула справи: ОСОБА_1 став переможцем електронних торгів і набув право власності на квартиру. Як власник звернувся до суду та просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою та виселити ОСОБА_2 (далі - боржник, позичальник), ОСОБА_3 (далі - поручителька), ОСОБА_4 (далі - донька поручительки).
Під час нового розгляду справи апеляційний суд відмовив у задоволенні позову до поручительки. Вважав, що обмеження її права на житло через виселення є непропорційним втручанням відносно мети, якої намагається досягнути позивач.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджував, що апеляційний суд помилково не звернув увагу на те, що у поручительки є інше житло; на час придбання квартири позивач проживав у місті, яке зараз тимчасово окуповане; поручителька мала передбачати наслідки невиконання божником зобов'язань за кредитним договором, однак не вчинила жодних дій на захист її власності.
Правова позиція Верховного Суду: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Ст. 391 ЦК України визначає право власника, зокрема житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушень його прав будь-якими особами шляхом, який власник вважає прийнятним. Те, хто саме спричинив порушення права та з яких підстав, не має значення.
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (ч. 1 ст. 109 ЖК України).
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не належать до кола осіб, які із ним постійно проживають і ведуть спільне господарство, усунення порушень права власності у будь-який час.
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК України).
Втручання у право на повагу до житла та у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з правомірною метою, буде розглядатися як порушення відповідно ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Позивач є власником квартири. Повноту реалізації цього права обмежує проживання у цій квартирі поручительки. Її виселення з квартири може переслідувати легітимну мету захисту права власності позивача. Така мета передбачена у п. 2 ст. 8 Конвенції, а тому є правомірною. Проте відмова у задоволенні вимоги позивача про виселення поручительки спрямована на забезпечення контролю за використанням власності задля гарантування поваги до житла поручительки. Така мета теж є правомірною за змістом абз. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому ключовим для вирішення спору є балансування інтересів сторін спору - позивача як власника квартири і поручительки як користувачки цієї квартири.
Висновки: відмова у задоволенні позову про виселення попередньої власниці з придбаної позивачем на публічних торгах квартири сумісна з правом власності позивача, оскільки втручання суду у це право позивача передбачене законом, переслідує мету контролю за використанням майна задля гарантування поваги до житла поручительки, а також є пропорційним цій меті з огляду на припинення зобов'язання боржника за кредитним договором на час придбання позивачем квартири та можливість останнього довідатися про її обтяження до укладення договору купівлі-продажу.
Ключові слова: забезпечення зобов’язання, позбавлення житла, захист прав поручителя, обмеження права власності
