Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2025 року
у справі № 991/503/23[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо ототожнення дій сторони обвинувачення зі збору доказів з моніторингом способу життя судді
Фабула справи: вироком Вищого антикорупційного суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_9 було засуджено за ч. 1 ст. 366-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 44 200 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади в органах судової влади, на строк 1 рік та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України його було звільнено від призначеного покарання зв`язку із закінченням строків давності.
Мотивація касаційної скарги: захисник указує, що моніторинг та повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку подав суддя, з огляду на Закон України «Про запобігання корупції», належить до повноважень НАЗК, однак агентство таких дій стосовно ОСОБА_9 не вчиняло, а моніторинг способу життя засудженого та перевірку його декларації як судді фактично здійснили працівники органу досудового розслідування, які направляли запити, отримували відомості з бази даних, виносили рішення щодо розкриття банківської таємниці банківськими установами, оглядали інформацію про переміщення руху автомобілів судді та членів його сім`ї тощо, чим фактично, на переконання сторони захисту, порушили право засудженого на повагу до приватного і сімейного життя.
Правова позиція Верховного Суду: суд звертає увагу на автономність процедур моніторингу способу життя судді (у порядку Закону України «Про запобігання корупції»), визнання активів судді необґрунтованими (у порядку ЦПК України) і збору доказів у кримінальному провадженні (у порядку КПК України), щодо наявності повноважень, зокрема, у НАБУ та органу досудового розслідування виявляти необґрунтовані активи і збирати докази їх необґрунтованості, які прямо передбачені ч. 5 ст. 290 ЦПК України, збирати докази шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим КПК (ст. 93 КПК України), у тому числі шляхом тимчасового доступу до речей і документів (ст. 165 КПК України).
Ототожнення дій сторони обвинувачення зі збору доказів у цій справі з моніторингом способу життя судді (ст. 52-2 Закону України «Про запобігання корупції») є нерелевантними, оскільки моніторинг має більш широкі цілі (перевірка достовірності декларування, виявлення ознак адміністративних правопорушень, злочинів, необґрунтованих активів), інші підстави для його проведення за вказаним Законом і стосується лише НАЗК.
САП та НАБУ під час збору доказів для цілей подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави користувалися повноваженнями, передбаченими відповідними законами (абз. 2 ч. 1 ст. 1, п. 10 та 11 ч. 1 ст. 16, п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», пункти 3-1 і 3-2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Разом з тим у рамках цього кримінального провадження сторона обвинувачення так само реалізовувала повноваження щодо витребування та отримання документів та відомостей, передбачені Законами України «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про банки і банківську діяльність» та ст. 93 КПК України, а також щодо отримання та виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, передбачені статтями 160, 165 КПК України.
Висновки: оскільки в цьому провадженні заходи, передбачені положеннями ст. 52-2 Закону України «Про запобігання корупції» (виконувати які уповноважено працівників НАЗК), не проводилися, а орган досудового розслідування діяв лише в межах своїх повноважень, визначених названими нормами закону та КПК України, у такому разі немає підстав для наведеного стороною захисту ототожнення дій сторони обвинувачення зі збору доказів у цій справі з моніторингом способу життя судді.
Ключові слова: тимчасовий доступ до матеріалів, запити до банку, належний прокурор, проведення негласних слідчих дій, доступ до відеоспостереження
