Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 березня 2025 року
у справі № 852/2а-6/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо формального проведення переговорів з власником житла стосовно його викупу з мотивів суспільної необхідності
ФАБУЛА СПРАВИ
Районна військова адміністрація (далі - РВА) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг", про:
- примусове відчуження: земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності: розміщення та обслуговування об'єктів і санітарно-захисних зон, пов'язаних з видобування корисних копалин загальнодержавного значення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за викупною ціною 10 000 грн за рахунок коштів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; об`єкту нерухомого майна житлового будинку з мотивів суспільної необхідності: розміщення та обслуговування об'єктів і санітарно-захисних зон, пов`язаних з видобування корисних копалин загальнодержавного значення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за викупною ціною 23 334 грн за рахунок коштів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
- зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку;
- зобов`язання ОСОБА_1 звільнити житловий будинок за рахунок коштів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Рішенням апеляційного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог Криворізької РВА.
ОЦІНКА СУДУ
Об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина перша статті 3 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17 листопада 2009 року № 1559-VI (далі - Закон № 1559-VI).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначеним цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як, зокрема, розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин.
Частиною другою статті 7 Закону № 1559-VI передбачено, що рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об'єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.
У статті 8 Закону № 1559-VI визначено повноваження органів виконавчої влади щодо викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб.
В подальшому органом, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки проводиться процедура щодо повідомлення власника (власників) земельної ділянки про прийняття такого рішення, ведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки, передбачені Розділом ІІ Закону № 1559-VI.
Так, як визначено частиною другою статті 10 Закону № 1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об`єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.
Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.
Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про їх викуп, письмового повідомлення в обсязі, передбаченому цією статтею.
Відповідно до статті 11 Закону № 1559-VI власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно зі статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об'єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
Згідно із частиною п'ятою статті 5 Закону № 1559-VI у разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.
Статтею 15 Закону № 1559-VI встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
Відповідно до частин другої, третьої статті 16 Закону № 1559-VI вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.
ВИСНОВКИ: доводи про те, що позивач ухилявся від проведення переговорів не підтверджуються жодними доказами, натомість з матеріалів справи вбачається, що переговори з власником проводилися формально, йому не було надано реальних пропозицій отримання рівноцінного житла. При цьому, відсутність відповіді власника на формальні запити відповідача не може розглядатися як відмова від отримання житла чи запропонованої компенсації.
Відсутність такої пропозиції є істотним порушенням обов`язку позивача забезпечити дотримання прав власника. Водночас, відмова відповідача від компенсації не означає його відмову від гарантій, передбачених законом, зокрема права на альтернативне житло або справедливе відшкодування. Оскільки переговори були проведені формально, позивач не довів реального наміру виконати вимоги закону щодо викупу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура відчуження житла, порядок примусового відчуження, захист права власності
