Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2025 року
у справі № 2-248/10
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності застосування норми п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України до скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати дії державного виконавця незаконними;
- скасувати постанови про звернення стягнення на пенсію боржника винесених в рамках виконавчих проваджень.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишив без розгляду.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права.
Правова позиція Верховного Суду: процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України).
Висновки: скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, не є спором у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а тому ця норма не може застосовуватися до розділу VII ЦПК України.
Ключові слова: умови прийнятності скарги, процедура виконання судового рішення, судовий контроль, доступ до правосуддя