Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 листопада 2025 року
у справі № 953/2635/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 111-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в галузі освіти та займатися освітньою діяльністю на строк 15 років.
Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 і з'ясував її позицію щодо пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої остання не заперечувала, що вона виконувала обов`язки директора т.зв. «ГБОУ СОШ с. Гетьмановка» та виконувала все, що їй говорили представники окупаційної адміністрації.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_9 під час допиту в суді першої інстанції розповіли про те, що під час окупації саме на ім`я засудженої вони писали заяви про прийняття на роботу, а остання знаходилася в кабінеті директора.
Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що була прийнята ОСОБА_7 як в.о. директора Гетьманського ліцею на посаду вчителя молодших класів та отримала від засудженої вказівку готувати клас до навчання, отримала підручники для першого класу на російській мові, навчання також мало відбуватися на російській мові.
Свідок ОСОБА_9 також розповіла в суді про те, що після прийняття її ОСОБА_7 як в.о. директора ліцею на посаду бібліотекара, за вказівкою останньої отримувала для ліцею підручники російською мовою.
Свідок ОСОБА_10, яка є матір'ю двох дітей віком 17 років та 8 років, під час окупації писала заяви щодо навчання обох дітей в ліцеї в кабінеті директора на ім`я ОСОБА_7 в присутності останньої. Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_11 щодо своїх трьох дітей віком 5 років, 7 років та 10 років. Свідок вказав про отримання шкільного рюкзака з російською символікою.
Показань самої засудженої та показань вищевказаних свідків достатньо для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину поза розумним сумнівом. Остання вчинила дії, спрямовані на впровадження стандартів держави-агресора у закладі освіти, оскільки навчальний заклад фактично було переведено на російські стандарти освіти (програми, навчальні дисципліни, організаційна діяльність школи, мова навчання тощо) і діяльність школи за цими стандартами було зупинено завдяки звільненню населеного пункту Збройними Силами України.
Низка свідків у суді першої інстанції стверджували, що тиску щодо засудженої не бачили. Події, у яких звинувачують ОСОБА_7 тривали певний період часу і факти насильства (фізичного чи психічного) були б помічені сторонніми особами або сторона захисту могла б їх конкретизувати у якийсь спосіб.
Суд апеляційної інстанції детально перевіряв цю версію захисту і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 діяла добровільно, а доказів того, що її примушували до вчинення таких дій немає. Навпаки суд зазначив, що всі докази у цьому провадженні свідчать про те, що обвинувачена діяла з власної ініціативи.
Суд не вбачає за доцільне копіювати у постанові всі докази, на які покликався суд першої інстанції і які були враховані у сукупності для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у тимчасово очолюваному засудженою закладі освіти.
ВИСНОВКИ: засудженій інкримінується вчинення колабораційної діяльності, а саме: вчинення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти.
Суд звертає увагу, що наявність наказу на призначення на посаду директора чи в.о. директора може додатково підтвердити те, що засуджена фактично займала цю посаду. Однак суди правильно врахували той факт, що засуджена сама розуміла, що здійснює функції в.о. директора школи, а інші громадяни (вчителі, які хотіли працевлаштуватися у школу, бібліотекар, батьки школярів) сприймали її як директора школи, оскільки суть дій, які вона вчинювала, беззаперечно підтверджували, що остання діє як керівник школи.
Виходячи із викладеного вище у Суду немає сумнівів у доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК поза розумним сумнівом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, пропаганда у закладах освіти, ознаки колабораційної діяльності
