Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 липня 2026 року
у справі № 334/10515/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставин, які свідчать про спрямованість діяння на шкоду державі та є завершеним складом державної зради
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком районного суду міста ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111 КК та призначено йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Предметом злочину, передбаченого ст. 111 КК, у разі, коли особа діє на шкоду основам національної безпеки України, є будь які відомості, які вона збирає з метою передачі або передає на виконання завдання іноземної держави чи її представника, зокрема і з загально доступних джерел інформації, які становлять інтерес для противника, а тим більше ті, які не оприлюднюються у відкритому доступі щодо руху військової техніки, місць ймовірного базування підрозділів ЗСУ, озброєння, технічних засобів та інших, які забезпечують обороноздатність та безпеку України, її здатність дати відсіч агресору.
У даному провадженні така сукупність наявна: у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку отримано та зафіксовано зміст переписки засудженого з акаунтом, який належить кадровому співробітнику фсб рф; висновком експерта від 25 жовтня 2024 року підтверджена належність облікового запису до мобільного телефону та SIM-карти, вилучених у ОСОБА_7 під час обшуку за місцем проживання останнього; передані засудженим координати відповідають конкретним суб'єктам на місцевості, військовим командуванням підтверджено факт розташування там підрозділів і техніки ЗСУ у відповідний час.
Сторона захисту не надала жодної логічно послідовної альтернативної версії походження вказаних даних, яка б пояснила їх збирання та передачу без участі ОСОБА_7, що ще раз підтверджує відсутність розумного сумніву у його винуватості.
ОСОБА_7 у судовому засіданні, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовився давати показання, а свої заперечення щодо складу злочину зводив до того, що він нібито переслідував лише опозиційні політичні цілі й не завдав шкоди державі.
Однак аналіз змісту переписки та об'єктивних даних свідчить, що політичні оцінки, які містяться в його повідомленнях, супроводжуються конкретними відомостями про дислокацію українських військ, маршрути руху техніки, можливі місця розміщення штабів, наявність укріплених об`єктів, що явно виходить за межі простого висловлення поглядів і становить реальну допомогу іноземній спецслужбі у підривній діяльності проти України.
Надсилаючи конкретні відомості, які становлять оперативний інтерес для противника в умовах збройної агресії проти України у чат-боту на запити «Костянтина Заслонова», засуджений не міг не усвідомлювати, що ця інформація є важливою і становить інтерес саме для ворога. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що засуджений безумовно не міг не розуміти, що неодноразово передана ним інформація буде використана саме представниками держави, що здійснює збройну агресію проти України, тому кваліфікація його діянь за ч. 2 ст. 111 КК є правильною.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про невстановлення судом умислу у ОСОБА_7 щодо надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Висновки судів попередніх інстанцій про відповідне психічне ставлення засудженого до його дій в аспекті встановлення ознак суб'єктивної сторони інкримінованого злочину, спираються на встановлені фактичні обставини кримінального провадження, характер дій, вчинених засудженим. Вина, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину, нерозривно пов`язана з його об'єктивними ознаками, її зміст відображає об'єктивні ознаки злочину, отже не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільно небезпечного діяння, яке і становить предметний зміст вини, її матеріальне наповнення і уособлення.
Принцип суб'єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення. Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вона існує в реальній дійсності та встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об'єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі.
З урахуванням усталених підходів до кваліфікації кримінальних правопорушень, питання про умисел під час кваліфікації вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння. Ознаки суб'єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами відповідно до характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Колегія суддів не вбачає підстав до спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності в інкримінованому засудженому діянні ознак суб'єктивної сторони відповідних тим, що передбачені в ч. 2 ст. 111 КК.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи захисника про те, що судом мав би бути встановлений ще й необхідний причинно-наслідковий зв`язок між діяннями засудженого та шкодою суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, спричиненою їх вчиненням.
Інкримінований ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК злочин, відноситься до кримінальних правопорушень із формальним складом, об'єктивна сторона якого вичерпується суспільно небезпечним діянням, визначеним в законі. Визначальною умовою криміналізації цього правопорушення є суспільна небезпечність самого діяння, визначеного у диспозиції кримінально-правової норми, сам факт вчинення якого заподіює шкоду об`єкту кримінально-правової охорони у є достатньою підставою до притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні приписів ч. 1 ст. 2 КК та ч. 2 ст. 111 цього Кодексу. Законодавча конструкція складу вказаного злочину не вимагає встановлення причинного зв`язку, оскільки самого факту умисного вчинення громадянином України в умовах воєнного стану діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України достатньо для кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 111 КК.
ВИСНОВКИ: сам по собі факт добровільної передачі координат місць дислокації українських військ кадровому співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість діяння на шкоду державі та є завершеним складом державної зради незалежно від того, вчинено в подальшому конкретні акти ураження цих об`єктів чи ні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, кваліфікація державної зради,, надання допомоги державі-агресору
