Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 травня 2026 року
у справі № 740/4456/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості кваліфікації за ч. 1 ст. 111-1 КК України публічного заперечення збройної агресії російської федерації проти України, вчиненого на неокупованій території України, та належних доказів для доведення його вчинення
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 111-1 КК у зв'язку із недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він 16 березня 2022 року на території свого домогосподарства в присутності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб публічно заперечував здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України.
ОЦІНКА СУДУ
Кримінальним законом встановлена відповідальність за колабораційні діяння вчинені не лише на окупованій території. Залежно від форми колабораціонізму відповідальність може наставати й за дії, які вчинені на території України.
У цьому провадженні сторона обвинувачення представила своїх свідків, а сторона захисту - свідків захисту. Частина свідків обвинувачення мали попередній побутовий конфлікт з фігурантом справи, тому суд поставив під сумнів їхні показання.
Так, місцевий суд встановив, що між фігурантом та свідком ОСОБА_8 був конфлікт з приводу обливання фарбою паркану та нецензурних висловлювань (з цього приводу ухвалено постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП).
У цьому провадженні суди оцінили як показання свідків, які в суді першої інстанції свідчили про те, що чули як фігурант висловлювався на підтримку держави-агресора та її президента, так і показання свідків захисту, які стверджували, що не чули з боку фігуранта висловлювань на підтримку РФ.
Сам виправданий у суді першої інстанції заперечував вчинення інкримінованого йому діяння, стверджував, що вважає себе українцем і гордиться цим, а його сини служать в ЗСУ.
Суди попередніх інстанцій за вказаних умов прийшли до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння.
Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що всі свідки обвинувачення стверджували у суді першої інстанції про вчинення дій, про які йдеться у цьому провадженні, після початку повномасштабного вторгнення (кінець лютого - початок березня).
В ході розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення апеляційним судом було задоволено клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та було допитано свідків, які не змогли конкретизувати час таких висловлювань.
Як наслідок, суди констатували, що з показань свідків обвинувачення не встановлено, що подія мала місце у середині березня.
Колегія суддів звертає увагу на цей факт, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03 березня 2022 року № 2108-IX КК набрав чинності 15 березня 2022 року. Саме ним КК було доповнено статтею 111-1 - колабораційна діяльність, ч. 1 якої була інкримінована ОСОБА_6 у цьому провадженні.
З огляду на викладене у колегія суддів погоджується із тим, що постановлення у цьому провадженні виправдувального вироку є правильним.
ВИСНОВКИ: у цьому провадженні особі, яка перебувала на території, що не була окупованою, було інкриміновано колабораціонізм у формі, передбаченій ч. 1 ст. 111-1 КК, і за наявності ознак складу цього кримінального правопорушення й належних, допустимих та достатніх доказів, публічне заперечення здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України на території, яка не є окупованою, могли б становити цей склад кримінального правопорушення.
Вочевидь основними доказами у такому провадженні зазвичай є свідчення свідків, які чули, бачили факт таких висловлювань. До того ж немає значення чи свідки фіксували або ж не фіксували шляхом аудіо- або відеозаписів процес висловлювань і їхній зміст. Суд не вважає, що винуватість у вказаному кримінальному правопорушенні може доводитися результатами проведення такої слідчої дії як обшук. Винуватість особи цілком може підтверджуватися показаннями свідків. Проте зміст таких показань, сукупність показань різних свідків повинні братися судом до уваги для доведення винуватості особи поза розумним сумнівом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, склад колабораціонізму, правила кваліфікації злочинів
