Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2026 року
у справі № 334/4071/23[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо дій особи, які утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна обвинуваченої.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом ст. 111 КК України державна зрада полягає в умисному вчиненні громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунства, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Із суб`єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і має таку об'єктивну ознаку, як мета, що полягає саме в заподіянні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
При цьому мотиви й мета, з огляду на диспозицію ст. 111 КК України, не є обов'язковими ознаками суб`єктивної сторони злочину, вони можуть бути різними, а їх встановлення / невстановлення судом загалом не впливає на кваліфікацію діяння за цією статтею.
Однією з форм державної зради (ст. 111 КК України) є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. У конкретних випадках цей злочин може полягати в добровільному зайнятті посади в незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.
Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, і бажає цього.
Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб'єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.
Наявність можливості покинути окуповану територію, не співпрацюючи з окупаційною владою, свідчить про відсутність психічного примусу та усвідомлений перехід на бік ворога й надання йому допомоги.
ВИСНОВКИ: вчинення дій, спрямованих на допомогу окупаційній владі в примусовій паспортизації паспортами держави-агресора громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, може розцінюватися як таке, що заподіює шкоду національній безпеці України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, склад державної зради, співпраця з окупаційною владою
