Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2026 року
у справі № 990/62/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо процедури оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до ВРП про його звільнення з посади судді;
- зобов`язати ВККС внести рекомендацію ВРП про призначення його на посаду судді.
КАС ВС рішенням позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС, яким суддю ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до ВРП про його звільнення з посади. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 доводить, що у зв`язку з наявністю висновку ГРД про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики його оцінювання на відповідність займаній посаді повинне завершуватися ухваленням Комісією рішення відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто прийняттям рішення щодо відповідності судді займаній посаді пленарним складом Комісії.
У цьому ж контексті наголошує, що положення Закону № 1402-VIII про ухвалення ВККС рішень кваліфікованою більшістю голосів відповідають легітимній меті кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, а також були і є достатньо чіткими, передбачуваними і зрозумілими для всіх суб`єктів, яких вони стосуються, та однаково застосовними ВККС до всіх суддів, яким Конституція України визначила необхідність проходження кваліфікаційного оцінювання.
Правова позиція Верховного Суду: Закон № 1402-VIII установлював порядок, за якого в разі наявності негативного (про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності) висновку ГРД щодо судді (кандидата на посаду судді) рішення про підтвердження його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише у пленарному складі й лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Іншого порядку подолання негативного висновку ГРД Закон № 1402-VIIІ не містив, як і окремого (іншого) порядку кваліфікаційного оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п`ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII (тобто «діючих» суддів), аніж той, що встановлений для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
П. 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містив відсильні приписи про здійснення оцінювання у «порядку, визначеному цим Законом», що таким чином дає достатню нормативну основу, аби застосувати до правовідносин, що стосуються оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п`ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), приписи, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання на предмет здатності здійснювати правосуддя, зокрема й положення, які стосуються участі в цій процедурі ГРД і підходу, за якого ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (чи кандидата на цю посаду) здійснювати правосуддя за наявності негативного висновку ГРД (ч. 1 ст. 88 Закону № 1402-VIIІ).
Приписи п. 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у частині складу ВККС, який компетентний ухвалити рішення за наслідками оцінювання «діючого» судді, не можна інтерпретувати безвідносно до інших положень цього Закону, які містяться в основному тексті цього нормативного акта та регламентують, по суті, ті самі питання - установлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності.
Та обставина, що оцінювання, передбачене п. 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), стосується суддів, призначених / обраних до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), не наділяє цю процедуру оцінювання настільки іншими якісними властивостями (характеристиками), щоб нівелювати юридичні наслідки надання під час оцінювання негативного висновку ГРД.
Оскільки приписи абз. 2 ч. 1 ст. 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому контексті передбачали, що ВККС ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі, аналогічним чином ВККС зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої п. 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У цьому зв`язку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що ч. 1 ст. 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка підлягала застосуванню як під час оцінювання здатності здійснювати правосуддя, так і при підтвердженні відповідності займаній посаді, не наділяє ВККС свободою розсуду (дискрецією) у ситуації, за якої ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Закон установив, що в такій ситуації ВККС не інакше як у пленарному складі може (компетентна) ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а у випадку з «діючим» суддею, оцінювання якого проводиться за тими самими критеріями, - про підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС.
Висновки: процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному судді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
Ключові слова: доступ до правосуддя, вимоги до кандидатів на посаду судді, правовий статус судді, темпоральна дія законодавства
