Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 359/8573/20
Господарська юрисдикція
Щодо права профспілки вимагати розірвання трудового договору з керівником підприємства
Фабула справи: ОСОБА_20 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» про скасування рішення профспілкового комітету про розірвання трудового договору (контракту) з виконувачем обов'язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) ОСОБА_20.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: Украерорух вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо законності розірвання трудового договору з керівником господарської організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації в порядку, передбаченому ст. 45, п. 9 ст. 247 КЗпП України, ст. 33, п. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Правова позиція Верховного Суду: законодавство до травня 2001 року закріплювало, що право на прийняття рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи або організації мав лише профспілковий (виборний) орган, який підписав колективний договір за дорученням трудового колективу. Якщо ж договір підписав інший представницький орган, вимогу міг подати лише він.
Надалі вказані положення законодавства зазнали змін.
Законом України від 05.04.2001 № 2343-III «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (набув чинності 04.05.2001) з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 10.07.2003 № 1096-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності профспілок», ст. 45 викладено в новій редакції, у якій зазначено, що на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ч. 1 ст. 45 КЗпП України).
Аналогічну за змістом норму викладено у п. 9 ч. 1 ст. 247 КЗпП України з урахуванням змін, внесених Законом України від 10.07.2003 № 1096-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності профспілок».
Законом України «Про внесення змін до Закону України від 13.12.2001 № 2886-III «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» п. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» було викладено у новій редакції, в якій зазначається, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації приймає рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.
Отже, на момент виникнення спірних відносин у цій справі положення ст.ст. 45 та 247 КЗпП України, ст.ст. 33 та 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не пов`язували можливість реалізації права профспілкового органу на звернення з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства з фактом підписання колективного договору чи участі в спільному (об'єднаному) органі.
Такий висновок узгоджується з положеннями Конституції України. Ст. 36 Конституції України закріплено принцип рівності прав усіх професійних спілок.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.
Конституційний Суд України у п. 3 Рішення № 14-рп/98 від 29.10.1998 у справі № 1-31/98 зазначає про те, що зі змісту ч. 3 ст. 36 Конституції України випливає, що всі професійні спілки, які утворені і діють згідно з їх статутами на підприємствах, в установах, організаціях, мають гарантовані Конституцією України рівні права для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.
Висновки: якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (через виборний орган або профспілкового представника) незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства відповідно до ч. 1 ст. 45 КЗпП України (п. 9 ч. 1 ст.247 КЗпП України, ч. 1 ст. 33, п. 9 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Ключові слова: інтереси працівника, правосуб'єктність профспілки, трудові спори, умови звільнення керівника, правовий статус виконувача обов'язків
