Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 листопада 2025 року
у справі № 910/16012/24[1]
Господарська юрисдикція
Щодо співвідношення понять "залишок сплачених гарантійних внесків" та "частка сплачених гарантійних внесків" у контексті застосування п. 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3720-IX
Фабула справи: ПрАТ "СК "Провідна", яке надалі змінило назву на ПрАТ "Провагроінвест" звернулося з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про стягнення 14 665 351,30 грн частки сплачених Позивачем гарантійних внесків до Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.
В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що з огляду на припинення його членства в МТСБУ, відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV у нього виникло право на отримання частки базового та додаткового гарантійних внесків зі спливом 1 року з дня припинення такого членства. Оскільки Відповідачем кошти в розмірі 14 665 351,30 грн, що становить 50 % від різниці залишку сплаченого гарантійного внеску та резерву збитків, не сплачено в позасудовому порядку Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено та стягнуто частку коштів сплачених гарантійних внесків у розмірі 14 665 351,30 грн та судовий збір у розмірі 219 980,27 грн.
Мотивація касаційної скарги: МТСБУ вказує, що ні Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV, ні Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ не розмежовують поняття "залишок сплачених гарантійних внесків" та "частки сплачених гарантійних внесків", а є лише поняття "базовий та додаткові гарантійні внески".
Правова позиція Верховного Суду: поняття "залишок сплачених гарантійних внесків" має складну природу, тобто під таким залишком законодавець розуміє сукупність коштів базового та додаткового гарантійних внесків за вирахуванням сум, які підлягають сплаті (або вже були сплачені) МТСБУ для виконання зобов'язань перед потерпілими та іншими кредиторами.
Так, аналіз змісту п. 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону№ 3720-IX дає підстави для висновку, що використане у цій нормі словосполучення "залишок базового та додаткового гарантійних внесків, сплачених такими страховиками до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, розрахованого МТСБУ відповідно до цього Закону" має узагальнюючий і техніко-правовий характер, який охоплює всі форми повернення сплачених гарантійних внесків страховикам, що припинили членство в МТСБУ, незалежно від їх внутрішнього розподілу чи термінологічного позначення у підзаконних актах.
Поняття "частки сплачених гарантійних внесків" застосовується стосовно механізму повернення коштів у встановленому порядку.
Зі змісту положень Положення від 19.12.2019 та Положення від 23.04.2020 вбачається, що визначення "частки сплачених гарантійних внесків" (зокрема 50 % від різниці між залишком сплаченого базового гарантійного внеску та резервом збитків) є похідним від залишку сплачених внесків, який визначається у фінансовому обліку МТСБУ та виступає базовою величиною для розрахунку частки, що підлягає поверненню.
У структурі фінансового обліку МТСБУ спочатку формується загальний "залишок" сплачених базового та додаткових гарантійних внесків, а вже потім, на підставі цього залишку, за визначеною формулою обчислюється "частка сплачених гарантійних внесків" (зокрема, 50 % від різниці між залишком сплаченого базового внеску та резервом збитків). Тобто "частка" за своєю природою є похідною категорією: вона не існує автономно, а математично й юридично виводиться із загального залишку внесків, який і є базовою розрахунковою величиною. Без визначення залишку як сукупної суми сплачених гарантійних внесків конкретного страховика неможливо визначити і "частку", що підлягає поверненню.
У системному розумінні п. 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ поняття "залишок базового та додаткового гарантійних внесків" охоплює і "частку сплачених гарантійних внесків", оскільки остання є частиною залишку коштів, що підлягають поверненню страховикам, які припинили членство в МТСБУ.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою базовий та додатковий гарантійні внески не є депозитом у класичному розумінні цього поняття, який підлягає безумовному та повному поверненню у разі припинення членства, а становлять операційну суму, що використовується МТСБУ в процесі його функціонування для забезпечення виконання зобов'язань перед потерпілими. У зв`язку з цим повернення таких внесків у разі припинення членства страховика в МТСБУ здійснюється не в повному обсязі, а з урахуванням здійснених МТСБУ виплат та інших розрахунків, передбачених законом і внутрішніми актами Бюро.
Тому колегія суддів вважає, що застосоване законодавцем визначення "залишку" означає суму, яка підлягає виплаті страховикові після проведення усіх необхідних розрахунків, незалежно від того, чи були відповідні виплати фактично здійснені МТСБУ на момент звернення, чи ні.
Відтак "залишок" відображає суму (розмір) коштів, яка підлягає поверненню, тоді як "частка" характеризує порядок та механізм виплати цієї суми (у тому числі, наприклад, визначення відсотка від залишку, що підлягає поверненню).
Висновки: терміни "залишок сплачених внесків" та "частка сплачених внесків" співвідносяться між собою як ціле і частина, а тому встановлений Законом мораторій, спрямований на тимчасове обмеження повернення залишків сплачених внесків, поширює свою дію і на повернення їх часток, розрахованих за відповідними положеннями внутрішніх актів МТСБУ.
Ключові слова: дія законодавства у часі, правова природа мораторію, розмір гарантійних внесків, припинення членства в МТСБУ
