Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 травня 2026 року
у справі № 916/4996/24
Господарська юрисдикція
Щодо можливості зобов'язання органу місцевого самоврядування як учасника суб'єкта у сфері медіа привести структуру власності у відповідність із вимогами Закону України «Про медіа»
Фабула справи: Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" у вигляді ТОВ звернулась з позовом до Виконавчого комітету міської ради (далі - Виконавчий комітет), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 21 Закону України "Про медіа" та невжиття заходів для виходу із складу учасників Компанії;
- зобов'язати Виконавчий комітет вжити заходи, передбачені ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", звернутися до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та надати передбачений ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" пакет документів, необхідних для виходу із складу учасників позивача.
Господарський суд ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, яким позов задовольнив частково; визнав протиправною бездіяльність Виконавчого комітету щодо невиконання вимог ч. 2 ст. 21 Закону України "Про медіа"; зобов`язав Виконавчий комітет вжити заходи щодо виходу зі складу учасників Компанії; в іншій частині позову - відмовив.
Мотивація касаційної скарги: Виконавчий комітет зазначає, що відсутні правові висновки, у яких би Верховний Суд аналізував взаємодію спеціального медійного законодавства (Закону України "Про медіа") з корпоративним правом та правом органу місцевого самоврядування, давав відповідь на питання, чи може регуляторне обмеження, встановлене для суб`єкта у сфері медіа, трансформуватися у прямий корпоративний обов'язок його учасника, органу місцевого самоврядування, визначав межі судового втручання у реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження комунальною власністю у зв`язку з вимогами галузевого законодавства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про медіа" суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об'єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб`єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб`єкт у сфері парламентського мовлення.
П. 17 розділу X Закону України "Про медіа" визначено, що впродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти у сфері медіа, структура власності яких не відповідає вимогам цього Закону, зобов'язані привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону.
Так, законодавством чітко визначено шляхи, за якими відповідач з власної волі може відчужити частку (ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або вийти зі складу учасників товариства (ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
З наведеного вбачається, що вирішення питання щодо розпорядження власними корпоративними правами відноситься в цьому випадку з однієї сторони до особистих прав органу місцевого самоврядування як учасника Компанії, а з іншої сторони також до дискреційних повноважень самого органу місцевого самоврядування щодо відчуження корпоративних прав, які належать до комунальної власності.
Відтак, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, оскільки неправомірним є зобов'язання органу місцевого самоврядування судовим рішенням виконувати дії, вчинення яких законодавством покладено на іншу особу - суб`єкт у сфері медіа.
Висновки: положення Закону України "Про медіа" не встановлюють обов`язку учасника суб`єкта у сфері медіа, який (учасник) відноситься до державних органів, органів місцевого самоврядування, їх об`єднання, привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону, натомість такий обов`язок покладено на сам суб'єкт у сфері медіа.
Ключові слова: корпоративні права, спори за участі ОМС, межі повноважень ОМС, спосіб захисту порушеного права
