Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 359/8573/20[1]
Господарська юрисдикція
Щодо захисту профспілкою колективних та індивідуальних прав та інтересів працівників
Фабула справи: ОСОБА_20 звернувся з позовом до Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» про скасування рішення профспілкового комітету про розірвання трудового договору (контракту) з виконувачем обов'язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) ОСОБА_20.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_20 указує, що первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників відповідно до ч. 2 ст.37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Сторони у справі не заперечують тієї обставини, що колективний договір між ними не укладався. Отже, відповідач не має відповідних повноважень на представництво інтересів усього колективу.
Правова позиція Верховного Суду: системний аналіз ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує колективні інтереси працівників підприємства та індивідуальні права та інтереси членів профспілки в контексті повноважень представництва. Так, профспілки здійснюють представництво та захист індивідуальних прав та інтересів працівників, які входять до складу профспілки. Натомість представництво та захист колективних інтересів здійснюється профспілками незалежно від членства працівників у профспілках, тобто профспілки здійснюють представництво та захист колективних інтересів всього трудового колективу чи певної частини трудового колективу незалежно від членства у профспілках.
Колективні інтереси реалізуються усіма працівниками підприємства, тому статус члена профспілки не має значення в контексті представництва як повноваження профспілки. Індивідуальні права та інтереси окремого працівника реалізуються ним в процесі виконання трудової функції і не пов`язані з реалізацією інтересів інших працівників підприємства. Тому такі індивідуальні права та інтереси профспілка уповноважена представляти лише щодо тих працівників, які є членами профспілки.
Індивідуальні трудові права та інтереси працівника виникають у процесі його трудової діяльності у правовідносинах із роботодавцем та іншими працівниками. До таких прав, зокрема, належать, право на укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, право на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на участь у професійній спілці тощо.
З огляду на характер індивідуальних прав працівника, які невід`ємно пов`язані з його особою, способи та порядок захисту таких прав профспілкою мають на меті в кінцевому результаті відновити індивідуальне порушене право працівника, тобто отримати працівником конкретний результат, який відновить його правовий стан.
Такими видами захисту індивідуальних прав працівників можуть вважатись, зокрема, представництво інтересів працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів (п.8 ч. 1 ст. 247 КЗпП України), відмова в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом (п. 10 ч. 1 ст. 247 КЗпП України) тощо.
У свою чергу, колективні інтереси працівників виникають у правовідносинах працівників та роботодавця, які стосуються, зокрема, регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, і охоплюють, в тому числі, зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (цькування), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав тощо.
Колективні інтереси регламентуються трудовим законодавством України, а також колективними договорами та угодами, укладеними між стороною роботодавця та стороною працівників.
У випадку порушення колективних інтересів працівників профспілкові організації мають право здійснювати представництво та захист колективних інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Способи захисту колективних інтересів працівників профспілкою мають бути спрямовані на реальне поновлення колективних інтересів працівників.
Висновки: профспілкові організації можуть здійснювати представництво та захист колективних інтересів та індивідуальних прав та інтересів працівників. У питаннях індивідуальних прав та інтересів працівників профспілка здійснює представництво і захист членів профспілки, а у питаннях колективних інтересів працівників - представництво та захист інтересів працівників підприємства незалежно від їх членства у профспілках.
Вимога виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про розірвання трудового договору з керівником підприємства за своїм характером може стосуватися захисту саме колективних інтересів працівників підприємства.
Ключові слова: інтереси працівника, правосуб'єктність профспілки, трудові спори, умови звільнення керівника, правовий статус виконувача обов'язків
