Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 листопада 2025 року
у справі № 916/3006/17[2]
Господарська юрисдикція
Щодо права позичальника на судовий захист у разі реалізації предмета іпотеки після ухвалення рішення ЄСПЛ
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом ТОВ «Укркава» звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - обласного управління, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса міського нотаріального округу, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ТОВ «Укркава» звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України.
ОЦІНКА СУДУ
У Рішенні від 01.07.2020 № 7-р(I)/2020 Конституційний Суд України визнав положення частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» такими, що відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України виходив з такого змісту частини першої статті 88 цього Закону:
«Відповідно до частини першої статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Із дослідження наведених положень Закону вбачається, що строки для вчинення виконавчого напису нотаріусом є відмінними залежно від кола учасників правовідносин: у відносинах між юридичними особами строк скорочений порівняно зі строком, який застосовується у відносинах між фізичними особами. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб'єктного складу учасників правовідносин. Наведене дає підстави стверджувати, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності».
Викладене переконливо свідчить, що положення, закріплені у статті 88 Закону України «Про нотаріат» у відповідній редакції, є чіткими, зрозумілими та однозначними, підстав для їх обмежувального чи розширеного тлумачення немає.
Натомість Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 02.07.2019, ототожнила строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису зі строком позовної давності.
ЄСПЛ у рішенні від 06.02.2025 у справі «ТОВ "Укркава" проти України» (CASE OF UKRKAVA, TOV v. UKRAINE), ухваленому за результатами розгляду заяви Товариства № 10233/20, зауважив: «… Основною причиною, наведеною Великою Палатою Верховного Суду, була різниця строків ініціювання цивільних проваджень згідно з відповідним цивільним законодавством та строків звернення за вчиненням виконавчого напису згідно із Законом України «Про нотаріат» і на цій підставі бажаність однакового підходу (див. пункт 12). Велика Палата Верховного Суду не згадала будь-які серйозні несприятливі наслідки, які виникнули, незважаючи на існування різних строків протягом понад двох десятиліть, для обґрунтування такої радикальної зміни тлумачення, як оскаржуване у цій справі. Насправді її позиція не вбачається такою, яку одностайно або переважно підтримала більшість науковців у галузі права (див. пункти 11, 40 і 41). Верховний Суд також не розглянув наслідки свого нового тлумачення щодо існуючих ситуацій і, таким чином, юридичної визначеності».
За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Велика Палата Верховного Суду вважає, що порушення, констатовані ЄСПЛ, через повторний розгляд справи має можливість виправити саме вона як суд касаційної інстанції в межах наданих їй повноважень, адже всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, раніше встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
ВИСНОВКИ: реалізація предмета іпотеки після ухвалення рішення ЄСПЛ не нівелює необхідності виправлення порушених прав позивача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження нотаріальних дій, повноваження нотаріуса, провадження за нововиявленими обставинами
