Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2026 року
у справі № 186/650/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах (ч. 7 ст. 111-1 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою та призначено покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг на строк 15 років, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Захисник звертає увагу суду на те, що у провадженні немає наказів про призначення ОСОБА_7 на посаду в прокуратурі ЛНР, її трудової книжки.
Проте колегія суддів погоджується із доводами судів попередніх інстанцій про те, що сукупність доказів у цьому провадженні є достатньою для констатації факту зайняття засудженою посади у прокуратурі на тимчасово окупованій території.
З досліджених місцевим судом протоколів огляду від 19 квітня, 19 травня, 24 та 30 червня 2022 року (з додатками до них) інтернет-сторінок з публікаціями, у тому числі розміщених на офіційній сторінці «генеральної прокуратури лнр» в соціальній мережі «Інстаграм» вбачалося, що було оголошено про початок роботи прокуратури «ЛНР» в Біловодському районі, а на відеоролику, де присутня ОСОБА_7, працівники прокуратури Біловодського району «ЛНР» організували запалювання вічного вогню саме як працівники прокуратури Біловодського району «ЛНР», слідчого відділу управління по Біловодському району ГП ЛНР, та військової комендатури до міжнародного дня захисту дітей. Серед таких працівників прокуратури ЛНР на відеоролику під назвою «Работниками прокуратурыБеловодского района ЛНР организовано зажжение Вечного огня» свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впізнали ОСОБА_7, яка була одягнена у відповідну форму з білими стрічками.
Зі змісту події, яка зафіксована на відеоролику із покладанням квітів, приводу, з нагоди якого це робилося, загальної обстановки, коментарів, аудіоряду, суди прийшли до правильних висновків про те, що засуджена добровільно, без примусу, бере участь у колективному заході, організованому працівниками прокуратури на тимчасово окупованій території.
Факт зайняття вищевказаної посади засудженою було підтверджено також показаннями свідків.
ВИСНОВКИ: ч. 7 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах. Така конструкція статті, на відміну від формулювань, які використані у ч. 2 та ч. 5 цієї статті, не зумовлює необхідність зайняття такими особами саме тих посад, діяльність на яких пов'язана із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила кваліфікації злочинів, злочини проти основ національної безпеки, колабораційна діяльність
