Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 08 жовтня 2024 року
у справі № 990/210/24[3]
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності в адміністративного суду, який розглядає справу як суд першої інстанції, вирішення питання доставки (конвоювання) в судове засідання осіб, які перебувають під вартою
ФАБУЛА СПРАВИ
До Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВРУ щодо непризначення виборів Президента України на 31 березня 2024 року та зобов`язати ВРУ призначити вибори Президента України шляхом прийняття відповідної постанови.
Ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката про доставку в судове засідання позивача для особистої участі у справі №990/210/24.
Представником позивача - адвокатом повторно подано до суду клопотання про доставку ОСОБА_1 у судове засідання для особистої участі у справі №990/210/24 у приміщення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
ОЦІНКА СУДУ
КАС України не врегульовано порядок забезпечення особистої участі особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі для попереднього ув'язнення, у розгляді адміністративної справи як сторони. Як наслідок, відповідним процесуальним законом не уповноважено адміністративний суд забезпечувати особисту участь (доставку) в судове засідання такої особи, яка є стороною у публічно-правовому спорі.
Зміст КАС України дає підстави для висновку, що адміністративні суди уповноважені лише здійснювати такі заходи процесуального примусу як привід (пункт 4 частини першої статті 145, стаття 148 КАС України). Відповідно до статті 148 КАС України до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Водночас такий захід процесуального примусу, передбачений пунктом 4 частини першої статті 145, статтею 148 КАС України, не може бути вчинений адміністративним судом з метою, про яку просить представник позивача у цій справі.
Інститут доставки затриманого (підозрюваного, обвинуваченого), щодо якого, зокрема, застосовані запобіжні заходи кримінально-процесуального характеру, передбачений КПК України і обумовлений специфікою відносин, що регулюються вказаним законом, застосовується для вчинення окремої, конкретно-визначеної КПК України процесуальної дії як на етапі досудового розслідування, так і на етапі судового розгляду, проте не передбачений КАС України і, відповідно, не може бути поширений на адміністративно-процесуальні відносини, що регулюються КАС України.
Водночас частиною шостою статті 126 КАС України установлено, що якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.
Тобто, законодавець виходить з того, що однією з гарантій права особи на судовий захист, яка є учасником адміністративного процесу та перебуває під вартою, є її інформування про час і місце проведення судового засідання.
У даному ж випадку Верховний Суд, який розглядає цей адміністративний позов як суд першої інстанції, не обмежує право позивача на безпосередню (фізичну) участь в розгляді своєї справи, однак право вільного пересування ОСОБА_1 обмежене застосованим до нього запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України, і адміністративний суд не має законних повноважень на втручання у відповідні заходи забезпечення кримінального провадження, надання вказівок його учасниками.
ВИСНОВКИ: до повноважень адміністративного суду, який розглядає справу як суд першої інстанції, не належить вирішення питання доставки (конвоювання) в судове засідання осіб, які перебувають під вартою в установі для попереднього ув'язнення та є учасниками адміністративної справи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на участь у судовому засіданні, межі повноважень суду, судові виклики
