Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 квітня 2026 року
у справі № 461/3566/24
Цивільна юрисдикція
Щодо тлумачення поняття «самообмова» у справі про відшкодування шкоди за незаконне кримінальне переслідування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 3 000 000,00 грн.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Закон № 266/94-ВР пов'язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 1176 ЦК України фізична особа, яка в процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
Позивач сприймав свої пояснення як правдиві (не обмовляв себе) щодо того, що він виконував обов`язки майстра, оскільки вважав, що дійсно виконує їх, але не знав, що підстав для такого виконання в нього не було.
У кримінальному провадженні судом не встановлено, що ОСОБА_1 перешкоджав з`ясуванню істини у справі. Він давав пояснення про обставини нещасного випадку так, як він їх сприймав. У матеріалах кримінального провадження не зафіксовано жодних висновків про самообмову ОСОБА_1 з метою перешкоджання встановленню істини у справі.
Не встановлено самообмови в діях ОСОБА_1 й судами під час розгляду цієї справи, що є визначальним, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про самообмову є передчасними.
ВИСНОВКИ: під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, в яких він зізнається у вчиненні кримінального правопорушення, якого насправді не вчиняв, у більш тяжкому кримінальному правопорушенні, ніж вчинено в дійсності, або ж бере лише на себе вину за вчинене кримінальне правопорушення, хоча у дійсності воно вчинено групою осіб.
Під час розгляду та дослідження вказаного питання суд повинен ураховувати причини, які спонукали особу до самообмови, оскільки у наведеній вище нормі права фактично йдеться про умисел на самообмову. Проте самообмова, яка стала наслідком застосування до громадянина насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди. Факт насильства, погроз та інших незаконних заходів має бути встановлений слідчими органами, прокурором чи судом.
Тобто самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з`ясуванню істини та бути зафіксованою в матеріалах справи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави відшкодування шкоди, правова природа самообмови, завдана державою шкоди
