Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 травня 2026 року
у справі № 990SCGC/53/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо обставин, які не можуть виправдати порушення суддею вимог про належне повідомлення потерпілого про час і місце судового розгляду у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) в «Про часткове скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді районного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, визначених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Згідно із частиною третьою статті 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, а також брати участь у судовому провадженні.
Частиною другою статті 288 КПК України визначено, що під час розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно із частиною третьою статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, визначених законом України про кримінальну відповідальність.
З аналізу змісту цих правових норм однозначно випливає, що розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та на підставі цього закриття кримінального провадження має відбутися з участю потерпілого із з`ясуванням його думки щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В аспекті наведеного потрібно зауважити, що загалом повідомлення, зокрема, потерпілого про судове засідання є не правом суду, а його процесуальним обов`язком. Належне повідомлення особи - учасника кримінального провадження - є передумовою реалізації ним процесуальних прав: брати участь у судовому засіданні; надавати пояснення, показання тощо.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що та обставина, що суддя ОСОБА_1 не викликав у судове засідання учасників кримінального провадження та не повідомив їх про надходження до суду клопотання захисника, не сприяло завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України, а підтверджує порушення суддею очевидних і зрозумілих вимог процесуального закону та недбале ставлення до своїх обов`язків.
Тож розгляд судом під головуванням судді ОСОБА_1 клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності без участі всіх учасників кримінального провадження призвів до істотного порушення засад рівності сторін судового процесу перед законом і судом, засад змагальності сторін. Наслідком такого порушення стало те, що не всі учасники справи мали можливість ознайомитися з клопотанням, брати участь у судовому засіданні та висловити свою позицію під час вирішення цього питання, як це визначено частиною третьою статті 56 та частиною другою статті 288 КПК України.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком ВРП та її Дисциплінарної палати про встановлення у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
ВИСНОВКИ: як під час дисциплінарного провадження, так і під час оскарження рішення ВРП суддя твердив, зокрема, про те, що потерпілі, які не були в судовому засіданні, не бажали взагалі з'являтися до суду. За увесь тривалий період розгляду кримінального провадження не було жодного разу, коли б потерпілі, які бажали відвідувати судові засідання, не знали про дату судового засідання. Потерпілі регулярно телефонували до секретаря судового засідання на робочий та мобільний телефон, номери яких їм були відомі.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє такі доводи, оскільки такі обставини не можуть підтверджувати наявність об'єктивних підстав, які могли б вважатися обґрунтованим виправданням порушення ним вимог частини третьої статті 56 КПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність судді, принципи кримінального процесу, процесуальні обов'язки судді
