Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 червня 2018 року
у справі № 522/7909/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про стягнення заборгованості за договором поставки укладеного між ФОП та фізичною особою
Фабула справи: ФОП ОСОБА_3 (представник - ОСОБА_9) звернувся до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5, заборгованість за договором поставки.
Відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), оскільки спір щодо виконання умов договору поставки належить до компетенції господарського суду та не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Районний суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви про закриття провадження. Мотивував тим, що договір укладений відповідачем як фізичною особою, позов пред'явлений саме до фізичної особи, а отже, справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Районний суд також ухвалив рішення, яким задовольнив позов і стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки.
Апеляційний суд постановив ухвалу, якою ухвалу та рішення суду першої інстанції залишив без змін. Стосовно суб'єктної юрисдикції, виходячи з аналізу договору поставки, додатково вказав, що правовідносини виникли між суб'єктом господарювання та фізичною особою, що виключає розгляд справи за правилами господарського судочинства. Та обставина, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, немає правового значення, оскільки, укладаючи договір поставки, він діяв як фізична особа.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 вважає, що спір виник стосовно виконання договору поставки, який був укладений і виконаний у межах господарських відносин, а тому такий договір є господарським відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами). Юрисдикція щодо розгляду спору між сторонами, на думку відповідача, визначена у договорі поставки, відповідно до пункту 9.2 якого, якщо сторони не можуть дійти згоди, то спір передається на розгляд і остаточне вирішення у відповідний господарський суд України. Відповідач вважає, що оскільки цей пункт договору не визнаний недійсним і не встановлена його нікчемність, він є обов'язковим до виконання.
Правова позиція Верховного Суду: предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором поставки. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи відповідача про підсудність цієї справи господарському суду, вважали, що, оскільки відповідач уклав договір поставки саме як фізична особа, спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Отже, суб'єктом підприємницької діяльності за договором поставки має бути продавець (постачальник). Вимоги наявності такого статусу для покупця немає. Покупець має право використовувати товар, отриманий за договором поставки, у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10).
Висновки: договір поставки укладений, а товар - частково оплачений відповідачем як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності. Тому, Велика Палата Верховного суду вважає необґрунтованими доводи відповідача про необхідність розгляду спору за правилами господарського судочинства та погоджується з висновками щодо юрисдикції судів першої й апеляційної інстанцій.
Ключові слова: оплата товару, нарахування процентів, інфляційні витрати, цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція, цивільне судочинство, господарське судочинство
