Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 червня 2019 року
у справі № 760/13915/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів за позовом фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена, стосовно невиконання договору поставки
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Зенмех», у якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за поставлений товар, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність та була зареєстрована як ФОП. Між нею як ФОП та ТОВ «Зенмех» укладено договір поставки, за яким відповідач не здійснив розрахунків. Вказує, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_1, у зв`язку з чим вона звернулася до суду в порядку цивільного судочинства як фізична особа.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Рішення судів мотивовані тим, що сторони договору є суб`єктами підприємницької діяльності, спір виник із господарських зобов'язань, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки підприємницька діяльність позивача припинена до звернення з цим позовом до суду, а саме з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення такої діяльності. Тобто, на час звернення з цим позовом до суду ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Правова позиція Верховного Суду: загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Висновки: фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто, стороною правочину виступала фізична особа-підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Враховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник при виконанні договору поставки, укладеного між ТОВ і ФОП, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
Ключові слова: господарська юрисдикція, розмежування судових юрисдикцій, договір поставки, правові наслідки припинення підприємництва, правовий статус підприємця
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
