Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2018 року
у справі № 757/30280/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо розірвання договору поставки у разі невиконання постачальником обов’язку передати покупцеві визначений договором товар
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теміс-Буд» про розірвання договору поставки.
В обґрунтування позовних вимог указував, що він уклав з ТОВ «Теміс-Буд» договір поставки, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставити і передати у власність покупця товари згідно зі специфікацією, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар. Виконавши умову договору про внесення передоплати за товар в сумі 110 000 грн, він дізнався, що товариство не має товару, який мав бути поставлений. Оскільки до цього часу товар він не отримав, що завдало йому істотної шкоди, просив про задоволення позову на підставі ст. 530 ЦК України.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 сплатив ТОВ «Теміс-Буд» 110 000 грн як 80% вартості товару, проте відповідач не виконав своїх зобов’язань за умовами укладеного між сторонами договору поставки.
Рішенням апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сплативши за договором 110 000 грн, позивач не виконав умову договору щодо сплати 80 % вартості товару, оскільки загальна вартість товару за договором становить 225 000 грн і 80 % від цієї суми дорівнює 180 000 грн. Позивач не довів істотного порушення умов договору.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 вказав, що підставою для розірвання договору поставки є те, що на протязі чотирьох років товар за укладеним договором не поставлений, у зв’язку з чим відпала потреба у зазначеному товарі. Апеляційний суд не з’ясував фактичних обставин у справі, не дав належної оцінки наявним у справі доказам та показам свідків.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
У ч.1 ст. 662, ч.1 ст. 663 ЦК України встановлено обов’язок продавця передати покупцеві визначений договором купівлі-продажу товар у строк, встановлений цим договором.
У п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Висновки: установивши, що після попередньої сплати позивачем товару відповідач не передав покупцеві визначений договором купівлі-продажу товар у строк, встановлений договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання оспорюваного договору поставки.
Ключові слова: невиконання договору, неналежне виконання зобов’язання, виконання договору поставки
