Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 серпня 2026 року
у справі № 759/19709/25[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо необхідності врахування судом балансу інтересів сторін при вирішенні спору про усунення перешкод у здійсненні поховання шляхом поховання урни з прахом після кремації
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у здійсненні поховання шляхом поховання урни з прахом її сина ОСОБА_5 на кладовищі (колумбарії) у місті з дотриманням православного християнського обряду за її участю в строк, що не може перевищувати тридцять днів від дня набрання судовим рішенням законної сили.
Районний суд міста рішенням у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд постановою рішення районного суду міста змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що невчинення дій відповідачкою щодо завершення поховання у розумний строк позбавляє позивачку та членів родини померлого ОСОБА_5 (треті особи у справі) права на належне прощання та вшанування пам`яті сина через відсутність доступу до місця його поховання, оскільки відповідачка тримає урну з прахом у себе в квартирі, що перешкоджає позивачці вшановувати пам`ять сина, на що не звернув уваги апеляційний суд.
Правова позиція Верховного Суду: поняття «приватне та сімейне життя» є широкими термінами, які не підлягають вичерпному визначенню (рішення у справах «Прітті проти Сполученого Королівства» («Pretty v. the United Kingdom»), заява № 2346/02, пункт 61, ЄСПЛ 2002-III, та «Паннулло і Форте проти Франції» («Pannullo and Forte v. France»), заява № 37794/97, пункт 35, ЄСПЛ 2001-X).
ЄСПЛ у справі «Еллі Полухас Доодзбо проти Швеції» «Elli Poluhas Dodsbo v. Sweden» (остаточне рішення, заява № 61564/00, пункт 23, від 03 липня 2006 року) зауважив, що реалізація передбачених статтею 8 Конвенції права на повагу до сімейного і приватного життя стосується насамперед відносин між живими особами. Проте не виключається, що повага до права на сімейне і приватне життя поширюється на певні ситуації після смерті (ухвала щодо прийнятності у справі «Джонс проти Сполученого Королівства» («Jones v. the United Kingdom»), заява № 42639/04, від 13 вересня 2005 року).
ЄСПЛ послідовно у своїй практиці зазначає, що належне поводження з померлими з поваги до почуттів родичів померлого входить у сферу дії статті 8 Конвенції («М. Л. проти Словаччини» («M. L. v. Slovakia»), заява № 34159/17, пункт 23, від 14 жовтня 2021 року). Зокрема, cуд визнав, що те, як поводяться з тілом померлого родича, а також питання, що стосуються можливості бути присутнім на похованні та вшануванні пам`яті на могилі родича, належать до права на повагу до сімейного чи приватного життя («Сольська і Рибіцька проти Польщі» («Solska та Rybicka v. Poland»), заяви № 30491/17 та 31083/17, пункти 104-108, від 20 вересня 2018 року). Інші обставини, що стосуються членів родини, які залишилися в живих, також охоплюються статтею 8 Конвенції (узагальнення у справі «Полат проти Австрії» («Polat v. Austria»), заява № 12886/16, пункти 93, 94, від 20 жовтня 2021 року).
У справі «Полат проти Австрії» («Polat v. Austria») (заява № 12886/16, від 20 жовтня 2021 року) батьки з огляду на релігійні переконання хотіли, щоб тіло їх померлої дитини залишалося менш пошкодженим. Однак посмертне дослідження було проведено без їхньої згоди для забезпечення наукових інтересів. ЄСПЛ не побачив підстав для сумнівів у національному законодавстві, яке дозволяло проведення посмертних досліджень без згоди найближчих родичів у разі необхідності для наукових цілей, водночас за конкретних обставин справи вважав, що бажання заявниці та її чоловіка поховати сина відповідно до їх релігійних переконань не було належно враховано під час оцінки балансу інтересів. Тому було встановлено порушення як статті 8, так і статті 9 Конвенції (пункти 80-91).
Касаційний суд частково погоджується з доводами заявниці, що:
- дружина ОСОБА_5, здійснюючи поховання свого чоловіка шляхом кремації (що відповідає способу, який був висловлений ним за життя і не заперечується сторонами), тривалий час утримує урну з прахом у себе в квартирі без надання позивачці можливості вшанувати пам`ять її сина. На будь-які контакти з позивачкою не йде;
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження будь-якого волевиявлення померлого ОСОБА_5 щодо того, де і як має бути захоронено урну з прахом після кремації;
- невстановлення законодавчого строку для завершення поховання урни з прахом померлого у цій справі не виправдовує бездіяльності особи (яка здійснює поховання) із завершення процедури поховання без перевірки обґрунтованості підстав такої бездіяльності.
Висновки: в такій ситуації, яка склалася, за рівнозначного права матері і дружини померлого на вшанування його пам'яті та обов'язки виконавця волевиявлення померлого здійснити поховання (зокрема завершити) суду необхідно перевірити баланс інтересів таких осіб, з урахуванням того:
- чи дотримано розумного строку на завершення поховання дружиною як виконавцем волі померлого (особою, яка взяла на себе обов'язок здійснити поховання);
- чи надано матері доступ до урни з прахом померлого сина та/або місця його захоронення;
- чи вважатиметься факт утримування урни з прахом померлого сина позивачки у місці, недоступному їй для відвідування, ураховуючи складні особисті стосунки між сторонами, втручанням у право на «приватне та сімейне життя» матері та чи відповідатиме таке втручання закону, легітимній меті, чи буде пропорційним (необхідним у демократичному суспільстві).
І лише за наслідком урахуванням балансу інтересів сторін суд може вирішити, чи порушено право позивачки як родича померлого на повагу до сімейного чи приватного життя та чи може бути захищено це право у спосіб, визначений позивачкою.
Ключові слова: спори щодо поховання, захист особистих немайнових прав, права членів сім’ї померлого, вшанування пам’яті
